Трагічна звістка знову надійшла з фронту. Великодедеркальська громада втратила ще одного воїна, захисника України, Героя Миколу Палія.
Народився Микола у Дедеркалах у 1976 році. У сім’ї було троє дітей. Микола – наймолодший. Навчався у школі, служив в армії. У мирному житті їздив на заробітки: на Київщину, Дніпропетровщину, за кордон, займався будівельними роботами, був бригадиром. Нещодавно придбав будинок у Малих Дедеркалах.
З перших днів повномасштабної війни став на захист України.
– Коли я вручала повістку, Микола сказав: «Я давно того чекав і збирався туди йти», – пригадує депутат Великодедеркальської сільської ради Віра Словінська. – Тоді я йому відповіла: «Ти сміливий, Коля. Молодець».
Мама Миколи працювала дояркою, тато – на різних роботах у колгоспі. Як тільки син пішов до війська, його маму забрали до геріатричного центру у В.Дедеркалах, адже жінку не було кому доглядати. Ще один син та донька живуть далеко від рідного дому, на Кіровоградщині. Микола був єдиним, хто допомагав мамі підтримував її.
Та недовго витримало материнське серце розлуку з сином. 4 березня, через 2 дні після того, як Микола пішов служити у Збройні сили України, мама померла. Навіть не попрощалися.
Майже рік Микола Палій обороняв Україну від російського агресора. Постійно був на позиціях. Не мав можливості часто телефонувати.
14 лютого, під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Водяне, що на Донеччині, загинув.
– Звичайний, хороший чоловік, – каже про нього колишній Великодедеркальський сільський голова Іван Данилюк.
– Він був дуже доброю та щирою людиною, – таким пам’ятатимуть односельці. – Ніколи не був байдужим до чужих проблем. Всім допомагав, хто просив.
Микола мав сім’ю. Так сталося, що декілька років тому розлучилися. Проте зв’язки підтримували. Коли Микола був на війні, він постійно спілкувався із колишньою дружиною.
У той день, коли загинув, вранці зателефонував до Оксани, привітав її з Днем закоханих та сказав, що перерахував гроші для дітей.
У Миколи залишилися повнолітній син Владислав, який зараз знаходиться за кордоном, та донечка Оленочка – третьокласниця.
«Живим коридором» зустріли тіло Миколи Палія. У Малих Дедеркалах, на подвір’ї, де проживає сім’я Героя, відслужили заупокійну літію. Далі кортеж рушив до Великих Дедеркал.
Чин похорону відслужили у храмі Святого Миколая Чудотворця і попрощалися з воїном-захисником Миколою Палієм.
В останню дорогу його проводжало чи не усе село. Востаннє віддали Герою військові почесті на сільському кладовищі. Поховали його біля батьків.
Кожен загиблий воїн – це новий рубець на тілі. І ми отримали ще один. Низький уклін і світла пам’ять воїну, який віддав своє життя за мирне небо над Україною.
