«Якщо не будемо годувати своїх, то будемо годувати чужих», – переконаний суражчанин Григорій Юзюк і, разом із своїм напарником, Миколою Стельмащуком із Жолобок, їдуть на схід, на нульові позиції, щоб підтримати наших воїнів. Каже: війна в україні має стосуватися кожного з нас, ніхто не має про це забувати, а допомагати.
– Буває таке, що хлопці щойно виходять з бою, а ми уже їх підчікуємо. Адже у цей час вони багато чого потребують – і одягу, і миючих засобів, і їжі. І ми їм це привозимо. А як інакше? Саме завдяки їм ми спимо, бо там ці мужні солдати стримують ворога,- розповідає про свої волонтерські поїздки Григорій Юзюк.
– Як тільки відбулося повномасштабне вторгнення росії в Україну, на війну пішов його рідний брат Степан, і ще багато суражчан. Тому щоразу, вирушаючи у гарячі точки, чоловік обов’язково відвідує брата та усіх односельців, а тоді розвозять допомогу усім, кому вона необхідна.
– Солдати уже знають про нас, розшукують наші номери. Буває таке, що їдемо у дорозі, а нам телефонують і просять заїхати,- каже Григорій Юзюк. – Не відмовляємо, бо розуміємо, як це важливо. Часом нам кажуть: крім вас, сюди ніхто не доїжджає, передають щось, а от так, щоб приїхати, то ні. А для наших воїнів необхідна не лише матеріальна чи технічна підтримка. У них є особлива потреба у спілкуванні, у підтримці. Це ж уявіть, як їм там важко доводиться.
Запитую у Григорія, чи не страшно їздити на нульові позиції, бо ж там реально війна і всяке може трапитися. На що отримую відповідь: а тим воїнам, які стоять за нас, за Україну, хіба не страшно? Тому маємо їх підтримувати.
Першу волонтерську поїздку ці чоловіки здійснили на Черкащину – у перші дні повномасштабного вторгнення. Сьогодні на їхньому рахунку – понад десяток поїздок на нульові позиції.
– Хочемо подякувати усім, хто працює для того, щоб ми мали що доставляти нашим воїнам. Активно долучається наша Суразька школа. Господині готують багато їжі для солдатів, там постійно кипить робота, долучається, хто чим може. Допомагає церква ХВЄ, ГО «Схід та Захід єдині», міська рада. Міський голова Вадим Боярський ще ніколи не відмовив, щоб виділити пальне для заправки буса. Веземо солдатам не лише продукти, «Схід і захід єдині» передали тепловізора, з Тернополя нам допомогли бронежилетами. Підтримують сільський голова Олександр Михальчук, підприємці Віктор Пивовар та Сергій Кухарський. Спільними зусиллями вдається зібрати необхідне і доставити нашим воїнам. Маємо багато передач, які наші земляки адресують для своїм рідним, – розповідає Григорій Юзюк.
Чоловік каже, що, разом з Миколою Стельмащуком, хочуть подякувати своїм сім’ям, дружинам, які постійно моляться за них, просять Бога, щоб беріг чоловіків у дорозі. Григорія удома завжди чекає дружина з донькою. Ще двоє дітей з родинами мешкають у Польщі. Має семеро онуків.
А ось Миколу Стельмащука у Жолобках проводжає у далеку волонтерську дорогу його багатодітна родина – дружина та дев’ятеро дітей. Чоловік здійснює поїздки власним бусом.
Попереду у цих хоробрих чоловіків ще будуть поїздки у зону бойових дій. І кожна з них наближатиме наш Переможний день. То ж нехай Боже благословення буде над ними, над усіма, хто долучається до волонтерства, а головне – над нашими воїнами, які стоять під обстрілами, щоб тримати на своїх плечах Україну.
