За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент України Володимир Зеленський відзначив орденом «За мужність» III ступеня воїнів, які загинули, захищаючи Україну від російської навали.
Серед них – і наші земляки, Микола Чаплюк із Загаєць та Михайло Польовий із Дедеркал.
Народився Микола Чаплюк 1 січня 1971 року у Загайцях. Був музикантом, працював у Загаєцькій, Темногаєцькій, Катеринівській школах та у Дедеркальській мистецькій школі. Його дружина Іванна за фахом – теж учитель музики. Останнім часом Микола звільнився і їздив на заробітки.
Життєві плани чоловіка, як і усіх українців, змінило повномасштабне вторгнення росії в Україну. Його мобілізували 15 квітня – стрільцем взводу охорони роти охорони. 11 травня відбув до нового місця служби у розпорядження командира 24 бригади. Внаслідок травм, несумісних із життям, у районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області, під час артилерійського обстрілу противником 7 вересня, загинув Герой, захисник України Микола Чаплюк.
Сумує за чоловіком дружина Іванна Іванівна. Не побачить свого тата донечка Христина, яка цьогоріч вступила у педагогічний університет у м.Тернопіль. Не дасть більше поради своєму синові тато Микола Данилович. Не зустріне брата сестра Неля.
Михайло Польовий отримав осколкове поранення під час бойових дій на сході України у війні з російськими окупантами. Загинув під Вугледаром, у селі Павлівка.
Як тільки чоловік отримав повістку, відразу ж пішов служити у Збройні сили України. Це було з перших днів війни, наприкінці лютого.
Михайло Польовий народився у Дедеркалах у простій селянській сім’ї. Тато – дедеркальський, мама – з Шумбару.
Михайло був роботящим, працював у комунгоспі, у місцевому сільгосппідприємстві, їздив на заробітки. Дуже любив коней, а вони – Михайла. У народі кажуть, що благородні створіння спонукають до благородних вчинків.
У загиблого Героя залишилася дружина. До останнього вона не вірила, що Михайло загинув.
