Більше десяти років у Шумській школі мистецтв навчає танцю Надія Корендович. Саме тоді і був створений танцювальний колектив. Статус «зразкового» хореографічний ансамбль «Зорепад» отримав декілька місяців тому. Колектив бере активну участь у культурних заходах громади.
Нещодавно Надія Корендович та її вихованці побували у Німеччині. Зразковий хореографічний ансамбль «Зорепад» презентував концертну програму у містах Стендаль та Тангергютте на підтримку ЗСУ.
Німецькі друзі допомогли здійснити мрію
– Відколи діє ансамбль «Зорепад», я мріяла повезти учнів до Німеччини. Для мене ця країна – друга батьківщина, яка дала старт для життя, – каже Надія Корендович. – У нас там є багато друзів. Цією поїздкою я завдячую своїй німецькій подрузі Габі Шульце. Ми дружимо сім’ями з 1988 року. Разом з нею та ще трьома німецькими сім’ями вони були у нас у гостях на Україні. Наші сім’ї дружать і до сьогодні.
А мрія Надії Корендович здійснилася завдяки чоловіку Анатолію, який спілкувався з Габі Шульце і при нагоді розповів їй про це.
Нарешті – у Тангергютте
Отож, нелегкі організаційні моменти залишилися позаду і «Зорепад» таки потрапив до Німеччини. Як і планували, їх взяли на проживання місцеві сім’ї. Усі настільки здружилися, що, коли від’їжджали, не хотіли розлучатися.
Шумчани снідали у німецьких сім’ях, а обідали та вечеряли усі разом – ці клопоти взяла на себе місцева церковна община. Двічі для українців організовували барбекю, до якого приєднувався мер міста.
Особисто оплатив за оренду сцени
Уже за декілька днів Габі зателефонувала і повідомила, що таке можливо. Німкеня зібрала команду з п’яти людей. І розпочався процес підготовки до поїздки. В Україні такі клопоти взяла на себе Надія Корендович, у Німеччині – Габі Шульце.
До команди Габі приєднався мер міста Андреас Бром. Німкеня просила, аби надали сцену для виступу українського «Зорепаду». Мер міста особисто оплатив оренду сцени у Будинку культури і запропонував поселити учасників танцювального колективу у німецьких сім’ях.
Так вони зможуть подружитися і надалі спілкуватися та підтримувати українсько-німецькі стосунки.
Місія – підтримати ЗСУ
Зразковий хореографічний ансамбль «Зорепад» у цій закордонній поїздці мав благодійну місію – підтримати Збройні сили України.
Раділи, що їхні виступи тут активно анонсували, всюди була реклама «Зорепаду», і це виглядало круто. Перший концерт відбувся у м.Стендаль. Тут є 35 тисяч мешканців і великий, гарний собор.
На цей концерт «зорепадівців» приїхав фанат футбольної команди «Баварія Мюнхен» і подарував плакат з автографами футболістів, які підтримують Україну. Також попросив Габі Шульце, можливо, хтось з дітей хоче отримати автограф якогось спортсмена, політика чи артиста, то збере їх і передасть в Україну.
Журналісти з декількох видань та телебачення висвітлювали виступ «зорепадівців», вони щодня бачили репортажі про себе.
Німкені продавали солодощі
Другий концерт відбувся у Тангергютте, у містечку, де проживали. Усі друзі Габі перед початком виступу організували продаж солодощів, які приготували самі. А виручені кошти віддали на підтримку ЗСУ. Так вони вторгували 1750 євро. Крім того, вхід на концерт коштував 10 євро. Також відкрили рахунки, куди можна було скинути кошти. Остаточної суми, яку вдалося зібрати під час благодійного концерту, ще не знають. Але підтримка німців потужна.
Розчулило шумчан, як 86-річна німкеня подарувала коробочки, куди вклала власні малюнки та цукерку. Мер міста презентував дорожні сумки.
– Я щаслива, що кожна німецька сім’я особисто дякувала за наших дітей. Відзначали, що юні шумчани дуже талановиті, чемні, дружні, виховані, культурні, – каже керівниця «Зорепаду». – Та й дітям теж сподобалося у Німеччині, дехто навіть хотів там залишитися.
Про співпрацю
Напередодні концертів відбулася зустріч мерів та депутатів.
Міський голова Вадим Боярський зустрівся із Андреасом Бромом, мером Тангергютте, та обговорили питання щодо налагодження співпраці між громадами.
До слова, у німецькому містечку проживає 500 біженців з України. Вони зустрічалися з шумчанами, пригощали солодощами, плакали, адже дехто уже не має куди повертатися – їхні домівки знищені.
Андреас Бром хоче приїхати до Шумська
Крім німецьких друзів, Надія Корендович вдячна своїм колегам Олесі Лопацькій та Мар’яні Любаревій. Талановиті шумчанки виконали німецькою мовою пісні «Несе Галя воду» та «Ой, у лузі червона калина». Спасибі мамам, які супроводжували дітей під час поїздки, лікарям, оператору та фотографу Аркадію Боярському.
П’ять днів наші шумчани перебували на німецькій землі. Повертаючись додому, заїхали до Берліну, де сфотографувалися біля Рейхстагу. Також вихованці «Зорепаду» мали екскурсії та прогулянку містом.
У вихованців «Зорепаду» найкращі враження від поїздки. З першого дня вони вели щоденника, де робили записи про перебування у Німеччині.
Мер Бром попросив, аби діти вивчали німецьку мову, бо надалі планує їх ще запрошувати у Німеччину. А по закінченню війни хоче особисто відвідати Шумськ.
«Зорепадівці» діляться враженнями
Своїми враженнями про перебування у Німеччині поділилися учасниці «Зорепаду».
Дарина Климчук:
– Емоції від перебування у Німеччині у мене аж «зашкалюють». Я проживала у сім’ї мера міста Тангергютте. Звичайно, спочатку було якось боязко, поки не познайомилася з ними. З перших хвилин стали, як рідні. Це дуже хороша сім’я. Привітні люди. Мер міста сам забирав і відвозив нас автомобілем. Дружина мера Аня – приємна, товариська, знає польську мову, то більше з нею спілкувалися. Вона нас прийняла, як рідних, і була, як мама.
У мера є троє діток: 12, 8 та 6 років. Мені – 10, тож ми подружилися із ними. Розуміли один одного, спілкуючись «на мігах». Разом грали м’яча, стрибали на батутах. У них у дворі була велика клітка, де жили породисті кролики. Тож ми з дітками ходили їх годувати.
Мар’яна Задачіна:
– Я проживала в сім’ї, де шанують свої порядки та традиції. Кожного ранку всі снідали за одним столом. Разом сідали та піднімалися з-за нього. А вставали тільки тоді, коли всі доїли. Зазвичай, у них на сніданок: хліб, масло, м’ясне, сир, варення, овочі різних видів. Вибираєш, що подобається. На десерт – йогурти та фрукти.
Мене вразило те, що в місті, у якому ми проживали, багато людей пересуваються на велосипедах і мало користуються телефонами, тому що це шкідливо для здоров’я. Також у вихідні магазини та різні заклади не працюють.
Клаус і Хайдрун – дуже хороші люди, яких я поважаю. Вони опікувалися нами весь період перебування у місті. Щиро вдячна за теплий прийом. Буду рада зустрічі знову.
