23 лютого 2024 року в обласній клінічній лікарні м.Запоріжжя зупинилося серце військовослужбовця Збройних сил України, захисника нашої держави, мешканця Великодедеркальської громади Олександра Анімушка, 1976 р.н.
Чоловік народився та проживав у Загайцях. Тут закінчив школу, одружився з Іванною. Разом виховали двох донечок – Аллу та Оксану.
Олександр працював на тракторній бригаді, згодом – у Рохманові на свинокомплексі. Пізніше почав їздити на заробітки до Польщі.
Коли розпочалася повномасштабна російсько-українська війна, був на заробітках. У квітні повернувся додому і вже наступного дня пройшов медогляд та пішов боронити Україну від російського агресора.
Це було 20 квітня 2022 року, а вже з вересня наш земляк брав безпосередню участь у бойових діях. Військовий служив старшим солдатом, водієм-електриком відділення управління другої батареї, другого механізованого батальйону. Воював на Запорізькому напрямку.
Майже за два роки у Збройних силах України побував вдома тільки двічі, приїздив на випускний до донечки Алли. За період повномасштабної війни в Олександра народився онук Матвійчик. На жаль, дідусь його так і не побачив, хоча дуже хотів приїхати додому.
– Спокійний добрий, ввічливий, роботящий – таким запам’ятають його односельці. Ніколи ні з ким не конфліктував, – розповідає староста села Олег Кадлубенко.
А ще Олександр – щирий патріот, як і належить справжньому українцю. Адже не шукав ніяких відмов, а відразу ж пішов боронити нашу державу від ненависного ворога, обравши для себе непростий шлях воїна-захисника.
Живим коридором зустріли тіло воїна, який повернувся на рідну землю на щиті. В останню дорогу відважного захисника проводжали усім селом.
Жодні слова підтримки не применшать болю втрати, не повернуть мамі, дружині, донечкам, онуку хорошого сина, люблячого чоловіка, дбайливого тата, дорогого дідуся. Але наш обов’язок – берегти пам’ять про боротьбу Олександра Анімушка заради України, заради родини, заради кожного з нас.
Вічна пам’ять і велика вдячність українському Герою.
Олександр Анімушко став сьомим мешканцем Загаєць, який загинув з початку війни – з 2014 року. Перед тим на щиті повернулися додому Роман Мусій, Анатолій Пасічник, Григорій Семенців, Микола Чаплюк, Сергій Пилипчук та Василь Соловей.
