Сьогодні Великодедеркальська громада прощалася із захисником, Героєм Сергієм Стельмахом, який загинув 2 січня на Донеччині.
Народився Сергій 3 жовтня 1982 року у Великих Загайцях. У 2000 році закінчив місцеву школу, згодом отримав водійське посвідчення. Сергію подобалося ремонтувати автомобілі, розумівся у цій справі, тому люди часто до нього зверталися і чоловік охоче допомагав.
Після служби в армії поїхав працювати у місто Коростишів, де проживає його хрещена мама.
Зустрів своє кохання – Мирославу з Тетильковець. Забрав її до себе на Житомирщину. Разом подружжя виховувало донечку Христину, якій зараз 19 років. Дівчина навчається у Шепетівці у медичному коледжі на стоматологічному відділенні.
У Сергія є сестра Лариса, яка проживає з їхньою мамою Зінаїдою. 15 січня виповниться десять років, як Відійшов у засвіти тато.
Сергія Стельмаха мобілізували 24 травня 2025 року у Коростишеві. Служив механіком 2 екіпажу безпілотного літального апарату взводу розвідки та корегування РУБпАК І батальйону ТрО військової частини. Мав контузії.
2 січня 2026 року військовослужбовець загинув внаслідок ураження автомобіля дроном у районі населеного пункту Олексієво-Дружківка, що на Донеччині.
Ще вранці він спілкувався з дружиною, а вже у післяобідню пору зв’язок з ним зник. Тоді рідні відчули, що сталося щось недобре.
– Сергій, як ішов воювати, казав дружині: «Я не повернуся. Якщо загину, то поховаєте мене біля тата». Ніби передчував біду. Навіть на усіх воєнних фото він завжди сумний, – розповідає сестра Лариса. – Сергій був дуже добрим: любив усіх, жалів та допомагав. Його все тягнуло до села, до Загаєць, де народився, де виріс. Кожного Різдва він приїздив додому на свята, і просто так любив навідатися до родини. А цьогоріч не зміг.
Якраз напередодні загибелі Сергія його похресниця Віка оголосила збір, щоб допомогти. За день до загибелі цей збір закрили. На жаль, дядько і хрещений не дочекався.
За кошти, які є на рахунку, рідні закуплять на бригаду, де служив Сергій Стельмах, те, що їм потрібно.
Загиблого воїна зустрічали навколішки усім селом. Його дорога додому стала останньою. Священнослужителі відправили заупокійну панахиду.
Родина здійснила останню волю військовослужбовця – Сергія поховали з усіма військовими почестями біля тата.
Сергій Стельмах є прикладом справжнього патріота, який захищав свою родину, свою землю, свою державу. Вічна пам’ять Герою.
