Журналістика – не просто мій хліб. Це те, що я люблю. Те, чим живу і хочу займатися. Але на мить уявила собі, що я стала мером. Більше того, у мене з’явилися гроші. У достатній кількості. Коли можна планувати та розвивати нашу інфраструктуру. У мене завдання – обрати три будівлі, які поремонтувала б у першу чергу.
Гм! З чого б це почати? Певно, з аналізу. Зрозуміти, що я можу ремонтувати. Бо ж є чимало споруд, які можна було б облагородити. Щоб не муляли очі. Але ж треба спершу розібратися, у чиїй вони власності. Щоб мене потім не звинуватили у дерибані коштів з міського бюджету. Вірніше, у нецільовому використанні. Бо ж будівля, може, і просить ремонту, але знаходиться у приватній власності. Або належить району, а не міській громаді. Отож, гайда по місту.
Кіна нема, у планах – центр дозвілля
До комунальної власності громади належить приміщення колишнього кінотеатру «Мир». Були часи, коли тут крутили фільми. І шумчани юрбою сипали у простору залу. Плакали разом з героями індійських серіалів. Або охоче переглядали якийсь новенький, крутий на той час, вітчизняний фільм. По місту розвішували афіші – і кіношне життя вирувало.
А потім раптом затихло. Настали лихі дев’яності. Брак фінансування, щоб отримувати заклад. Потім люди розжилися на відеомагнітофони. Крутили фільми вдома. Чи збиралися десь групою, щоб переглянути крутий бойовик. Скажімо, із Сільвестром Сталоне.
А кінотеатр пустував. Приміщення занепадало. Вряди-годи тут з’являлися орендарі. Здебільшого, на маленькі бокові кабінетики, а ось зала стояла без діла. І фасад псувався. Це не вабило око. Тим більше, що приміщення якраз навпроти міського парку. А тут завжди людно.
Коли у Шумську утворили одну з найбільших громад, почали працювати з грантовими проєктами. І за один із них, у співфінансуванні з міським бюджетом, оживили занедбане приміщення. Тут тепер розташований сучасний центр надання адміністративних послуг, соціальна служба та зал засідань міської ради.
Але опорядили наразі передню та бокові частини приміщення. А ось «спина» будівлі, тобто її тильна частина, потребує ремонту. Про це говорили на початку реконструкції усього приміщення. Але коштів тоді на все не вистачило.
У міській раді кажуть, що це питання у них на контролі. І конкретні кроки зроблено. Для початку виготовили проєкт. Щоб мати з чим апелювати у різні інстанції. І апелюють. Але кошти потрібні немалі – 14 мільйонів гривень. Для міського бюджету це не підйомна сума, оскільки це його чверть. А то й більше.
Але ж мені легше, бо я – мер з грошима. Тому приступаю до роботи. Тут не просто потрібно поремонтувати стіни чи замінити двері, аби гарно виглядало. Я втілюю проєкт міської ради – добудовую це приміщення. Адже тут планують зробити велику простору залу, де можна організовувати різні заходи. Споруда має стати чимось на зразок центру дозвілля громади. Тому роботи тут вистачає. І кошти немалі. Але користь – очевидна.
Локація для туристів та відпочинку має приваблювати
Шумська громада може похвалитися цікавими локаціями та природними багатствами. Тому тут є перспектива розвивати туризм – зелений, велотуризм. Та, звісно, що усі, хто сюди приїде, забажають побувати у центрі громади – у Шумську. Містечко маленьке, але затишне.
Нещодавно тут облаштували Алею парасольок. Місце, де можна відпочити, поспілкуватися з друзями. Встановили також локацію «Я люблю Шумськ». Сюди приходять, щоб зробити фото.
Але позаду зовсім не приваблює своїм виглядом Будинок школяра. І це був би другий об’єкт, який я поремонтувала. Адже приміщення, розташоване навпроти яскравої Алеї парасольок, аж просить творчих рук талановитого майстра. Так, за останні роки тут замінили вікна та двері. Але не всі. Та головне – потрібно робити щось із сірими стінами. Продумати, як їх оформити, аби становили єдине ціле з усім відпочинковим комплексом.
Особливо потрібно подбати про вигляд з протилежного боку. Там двері (запасний вихід) замінити треба, і вікна, і подвір’я облагородити. Бо ж відразу за цією будівлею починається міський парк. Він теж потребує реконструкції. Тому я до дрібниць продумала б, як усе це поєднати в одне ціле. І щось би зробила з гаражами, які розділяють міський парк та Будинок школяра. Вони, правда, місту не належать, але у перспективі це потрібно якось вирішувати.
Словом, Будинок школяра я б зробила від «А» до «Я». Починаючи від перекриття даху і завершуючи сучасним дизайном стін будівлі. Щоб туристам та відпочиваючим було приємно сюди приходити. А головне – тут у різних гуртках займаються наші діти. І вони мають робити це у красивому, сучасному приміщенні.
Зі стадіону треба зробити сучасний спортивний комплекс
Стадіон. От за нього я точно взялася б. По-перше, потрібно розвивати спорт на території громади. По-друге, тут проводять й інші, не спортивні, заходи. Ті, які потребують простору. А тут і місця вдосталь. І трибуни із сидіннями є. По-третє, усі, хто потрапляє до Шумська з сусідньої, Рівненської, області, проїжджає повз стадіон.
І його непривабливий вигляд не радує. А щоб поремонтувати, потрібні немалі кошти. Оскільки у мене вони є, то почну із самої будівлі. Правда, тут замінили дах, поміняли вікна. Але потрібно серйозно взятися за фасад. Бо радянська сіра «оболонка» відштовхує. Хочеться чогось свіжого. Бадьорого. Бо це ж спорт. Тому потрібно добряче порадитися із хорошим спеціалістом. Виготовити класний проєкт. І втілити.
Потрібно капітально поремонтувати приміщення усередині. І звернути увагу на будівлю з тильного боку. Тут, правда трохи попрацьовували раніше – підбудували трибуни. Але це, швидше, поточні роботи. А стадіон потребує капітальних.
У міській раді розповіли, що, спільно із міським відділом освіти, впорядкували саме поле. Його переорали, засіяли траву, розрівняли. Виконали ряд робіт по благоустрою.
Я б зробила тут сучасний спортивний комплекс. Крім ремонту самої будівлі усередині та назовні, взялася б за непривабливі майданчики. Щоб можна було пограти у волейбол, баскетбол. Встановила б тренажери. Відремонтувала б трибуни. Замінила б дерев’яні лавочки на сучасні, зручні сидіння. Щоб футбольним уболівальникам було тут зручно. Чи іншим глядачам під час заходів, які тут проводять. Для учасників змагань зробила б сучасні роздягальні, де можна перепочити, перевдягнутися.
Крім того, серйозного ремонту потребує сама огорожа стадіону – вона мурована. На вигляд уже добряче «підгуляла». Особливо просить руки майстра вхід на міський стадіон. Сірі потріскані будови на вході – не краща візитка спортивної локації.
Скільки на це потрібно коштів? Немало. Точної суми не назву. Спочатку треба виготовити проєкт. Зробити кошторис. А тоді щось озвучувати. Думаю, кільканадцять мільйонів. Добре, що у мене вони є. У міської ради наразі немає, тому роблять, що можуть, – коментують ситуацію.
Звісно, що у Шумську потрібно ремонтувати значно більше об’єктів. Питання – у коштах. Подекуди – у власності об’єктів. Я ж, як мер громади, «поремонтувала» ті, які насамперед впливають на життєдіяльність міста. На його розвиток та стратегічне планування.
На посаду мера балотуватися не буду. Але мені сподобалося планувати такий обсяг робіт. Для міста. Для громади. Щоб тут жилося комфортно. Тим більше, що у бюджетному гаманці я мала відповідні суми.
Читати також:
Від пункту “А” до пункту “Я”. Якою вийшла абетка Шумська, яку ми написали
Що потрібно робити, аби змінити життя у Шумській громаді. Три історії від активних та ініціативних шумчан
Чи зручно сьогодні жити у Шумську. Про реалії провінційного комфорту розмірковують місцеві мешканці
Які питання у громаді потрібно вирішувати у першу чергу. Рейтинг шумських проблем
