Порибалити, заночувати у наметі. Проїхатися велосипедом звивистими стежками. Побачити, як росте полуниця. Покупатися та позасмагати. Насолодитися краєвидами дикої природи. Для когось це – звичні речі, для інших – екзотика, за яку готові платити гроші.
Зелений туризм нині популярний. І Шумщина має усі шанси стати одним із центрів розвитку такого виду відпочинку. Чудові краєвиди, древня історія, багаті ліси, достатня кількість озер та ставків. Особливо приваблює північна частина. Адже тут і природа розкішніша, і легенд та історичних подій вистачає.
Стіжоцькі ліси та озеро
не залишать байдужими
Якщо заїдете у наш край. Обов’язково завітайте у Стіжок. Тут вам буде чим зайнятися. Свою подорож можна розпочати з гори Уніяс. Тут колись була фортеця, яка у 1241 році не скорилася хану Батию.
Данилів град був не тільки стратегічним оборонним об’єктом, а й жив повноцінним життям середньовічного міста. Побутує легенда, що у лісах поблизу теперішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські, мисливські угіддя. У цих місцях полюбляв полювати галицько-волинський князь Роман Мстиславович. У 1201 році він отримав звістку про народження першого спадкоємця Данила Романовича, тому вирішив на місці, де почув радісну новину, а саме на вершині крутої залісненої гори, закласти фортецю Данилів.
Після того можна піднятися на Данилову гору. Тут краєвиди не гірші, аніж у Карпатах. Можна відпочити, зробити класні фото. А ще тут є церква. Хоча храм знаходиться далеко від села, але за ним ретельно доглядають, а двічі на рік – на Великдень і другий день Святої Трійці – відправляють Богослужіння.
Щоб зайти у церкву, потрібно подолати підйом, висотою 700 метрів. Але коли добираєшся на гору, забуваєш про втому, захоплюють неперевершені краєвиди стіжоцьких лісів, а атмосфера, яка панує у древньому храмі, наповнює незвичайною силою.
Класно було б потрапити сюди на другий день Трійці. Тоді після відвідин храму, можна спуститися до підніжжя Данилової гори і стати учасником фестивалю «Братина». Його організовують безпосередньо у лісі. Тут немає мобільного зв’язку. Тому повністю можна присвятити себе спілкуванню з природою. Насолодитися красою тамтешніх лісів. Назирати різних ягід та грибів. На повні груди вдихнути п’янкого аромату хвої.
А після захоплюючої подорожі крутими схилами можна податися на стіжоцьке озеро. Воно розташоване безпосередньо у лісі. Це додає неповторності та природного шарму. Після втоми класно скупатися у теплій водичці. Можна зупинитися тут на кілька днів. Правда, ночувати доведеться у наметах. А їжу готувати на вогнищі. Та це зробить відпочинок ще класнішим та загадковішим. Головне, аби була погода.
Агротуризм хочуть розвивати
на Тилявеччині
Неподалік від Стіжка є село Тилявка. Тут теж є ставки, де можна відпочити. Особливо сподобається тим, хто любить порибалити. Мешканці Тилявки та довколишніх сіл створили кооператив «Рибальський рай» та опікуються місцевими ставками. І прибережною територією. Усе довкола розчистили, побудували альтанки. Планують закупити намети. Аби подорожуючі мали де відпочити. Або переночувати, якщо приїдуть сюди на декілька днів. Хотіли це зробити цього літа. Але на зборах учасників кооперативу вирішили більше зарибнити водойму.
До створення «Рибальського раю» у тамтешніх краян активні мешканці створили спочатку «Ягідний лан». Його керівниця Оксана Пасєка розповідає, що зайнялися таким, аби привернути увагу туристів. Та інвестувати в економічний розвиток сіл.
– Не кожен може дозволити собі дорогий відпочинок, – розповідає Оксана. – А до нас можна приїхати. І гарно провести час. Це – і корисно, і бюджетно.
Крім рибалки, купання та засмаги під сонцем, тут пропонують ще одну родзинку – агротуризм. Скажімо, уже цього року в Угорську, учасник кооперативу Іван Іщук пропонував усім бажаючим подивитися, як росте полуниця. Він має у себе ці ягоди. Для когось це, може, і звична річ. А ось для міської людини буде цікаво. Можна прийти на полуничне поле і самому спробувати назбирати ягід. Тоді і ціна буде менша. І полуниця смачніша – бо сам збирав.
А потім можна податися у Башківці, де Оксана Пасєка з родиною зайнялася вирощуванням лікарських трав. Помилуватися плантаціями календули та мальв. Якщо є бажання, можна поспостерігати за процесом заготівлі та сушіння. Для цього родина придбала спеціальні сушарки.
А тоді знову повернутися на тилявецькі ставки. Оксана Пасєка розповідає, що є ідея облаштувати тут спортивну зону та дитячий майданчик. І придбати катамарани. Щоб мати можливість реалізувати задумане, беруть участь у конкурсах та пишуть гранти. Жінка з однодумцями подала заявку на участь у проєкті «Неймовірні села України». А також написала проєкт для співпраці з компанією IMCD. Якщо вдасться потрапити у число переможці, то зможуть придбати сушарку, заморозку для ягід та активно розвивати агротуризм.
Кутянська перлина
та іловицька історія
Ну, як це – бути на Шумщині, та не завітати у Кутянку. Краса тамтешньої природи заворожує. А головне – тут є озеро, яке у спеку приваблює до себе бажаючих скупатися у прохолодній воді.
Тут багато років діяв дитячий табір. Зараз він на реконструкції. І коли вона завершиться, можна буде сюди приїхати. І не тільки дітям. А й дорослим. Зняти будинок і відпочити.
Ну, а хто вже зовсім хоче зеленого туризму серед дикої природи, то можна поселитися поза територією табору. Розкласти намет, розпалити вогнище. Походити місцевими селами. Купити теплого молока, свіжих ягід, грибів, поспілкувати з місцевими мешканцями.
А можна організувати екскурсію до сусідньої Іловиці. Заїхати на джерело Святого Амфілохія. У миру – Якова Головатюка. Цей подвижник мав таку силу молитви, що ті, хто не міг ходити, вставали на ноги, а хто був сліпий – прозрівав. Бог дав йому багато сили, але й послав важкі випробування. Не зважаючи на заборони, батюшка продовжував зцілювати хворих. Одужували навіть ті, яких офіційна медицина вважала невиліковними. Радянська влада забороняла людям їздити до старця. Навіть автобуси відмінили. Але людей це не зупинило – вони йшли пішки. В Іловиці мають монастир та капличку в честь святого.
А також є джерело – тут, серед затишної природи, Амфілохій любив проводити час у роздумах та молитвах. До слова, Амфілохій Почаївський – перший і єдиний святий, який народився і діяв на території Шумщини за всю понад тисячолітню історію християнства на українській землі.
А з Іловиці уже й недалеко до повстанського табору, де у 40-их роках минулого століття тривала запекла боротьба повстанського війська з окупантами.
Штаб УПА діяв тут у 1942-44 роках під командуванням знаменитого командира Української Повстанської Армії І.Климишина (псевдонім – Крук). Цей загін уславився успішними діями проти німецько-фашистських загарбників та радянської системи.
Перебуваючи у штабі УПА, можна помолитися біля повстанської каплички. Спуститися у криївку, віддати шану загиблим воякам на повстанському цвинтарі та зайти у приміщення самого штабу.
У принципі, маже всюди на Шумщині можна розвивати зелений туризм. Родзинка у тому, що наші території дуже заліснені, доступні водойми, чиста екологія. Тут відсутня промисловість. Тому місцевість не забруднена шкідливими викидами. Є багато історичних місць, легенд. Є люди, які можуть про це розповісти. Головне – зробити дороги. Щоб ними комфортно було рухатися туристам. І навчити місцевих мешканців приваблювати до себе цього туриста.
Деякі кроки у цьому плані уже. Наприклад, активісти місцевої ГО “Інсорс” розробляли веломаршрути та організовували велопробіги із зупинкою у мальовничих локаціях краю. А учні Шумського ліцею навіть створили карту таких маршрутів.
А розвивати зелений туризм треба. Бо на цьому можна заробляти. А користь очевидна для всіх – шумчани зможуть відкрити для себе новий вид доходу. А приїжджі – гарно релакснути і набратися сил від неперевершеної природи шумських країв.
Читати також:
Від пункту “А” до пункту “Я”. Якою вийшла абетка Шумська, яку ми написали
Які питання у громаді потрібно вирішувати у першу чергу. Рейтинг шумських проблем
Чи зручно сьогодні жити у Шумську. Про реалії провінційного комфорту розмірковують місцеві мешканці
