А ви мріяли колись стати моделлю? А ось Ірина Мйодік з Брикова не просто мріяла, а й зуміла втілити свій задум.
Дівчина мала можливість працювати з відомими брендами, побувала у 19 країнах світу: Угорщині, Чехії, Німеччині, Польщі, Китаї, Росії, ОАЕ, Марокко, Єгипті, Франції, Нідерландах, Гонконзі, Болгарії, Філіппінах, Туреччині, Тунісі, Австрії, Словаччині, Шрі-Ланці. Гордиться тим, що брала участь у показах дизайнера Андре Тана.
Ще з дитинства Ірина мріяла стати моделлю, з 10 до 15 років. Постійно переглядала по телевізору покази моди, запам’ятовувала рухи, постановки.
– Колись моя бабуся сказала мені одну фразу, яку я досі пам’ятаю: «Ти, головне, мрій, і якщо довго будеш про це думати, твоє бажання обов’язково здійсниться».
Після навчання спочатку у Бриківській школі, потім – у Шумській ЗОШ І-ІІІ ст. №1, вступила до Рівненського Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім.І.Дем’янчука, де навчалася на двох факультетах – економічний: менеджмент організацій та на заочній формі – міжнародний туризм і готельно-ресторанний бізнес. Здобуваючи другу спеціальність, двічі на рік їздила в Угорщину на сесію, де і захищала дипломну роботу, адже диплом – європейського зразка.
Навчаючись на другому курсі в університеті, взяла участь у конкурсі фотопроб у модельну школу. Та не пройшла. Дівчина важила тоді біля 60 кілограм. Директор модельного агентства сказала Ірині схуднути, і тоді все вийде. «Загорілася» – почала качати прес, зменшила порції, виключила з раціону майонез, газовану воду та інші продукти.
Паралельно навчаючись в університеті, на третьому курсі потрапила до агентства моделей «Панна», яке було платним. І вже через три місяці вперше брала участь у показах у Рівному, потім – у Києві, Москві, а пізніше потрапила у Китай, в модельне агентство «Янхуа» в місті Сямені.
– Щодня, рідше – через день, ми проходили кастинги, шотували портфоліо, тобто, модельну карту, – ділиться Ірина. – Кастинги могли бути для спортивного одягу, весільних суконь, для фешн-показу, перукарської майстерності. Тоді вже замовник обирав, які дівчата підходять по типажу. Мене переважно вибирали для фешн-показів, тобто, на подіумі. Хоча було по-різному.
Ірина має 178 сантиметрів зросту, важить 57 кілограмів: параметри її фігури – 89х60х91 см. Раніше дівчина комплексувала своїм зростом, не носила каблуків. Проте відтоді, як потрапила у модельну школу, стала впевненішою, і зараз пишається, що має такий зріст.
Сьогодні ми відзначаємо Міжнародний день краси. Ірина за роки праці у модельному бізнесі зробила для себе висновок: краса залежить від того, як ти себе відчуваєш всередині, чи впевнена у собі. Бо якщо ти сама відчуваєш себе гарною, то такою ж тебе бачать усі. А ще – радить багато працювати над собою, намагатися бути сьогодні кращою, аніж вчора.
– Зараз я викладаю дефіле дівчаткам у модельній школі «Панна», раніше навчала ще й основам модельного бізнесу. Розповідала їм про те, як проходить кастинг, як потрібно до нього готуватися, яким має бути макіяж, – говорить Ірина. – І завжди наголошую: ви усі – гарні і повинні себе любити такими, як є.
На перший погляд професія моделі може здатися легкою. Що тут, здається, особливого. Вбрався гарно і ходиш по сцені. Аж ні!
– Якщо хтось думає, що це дуже легко і просто, то ні. Часто треба прокинутися вдосвіта, аби доїхати до місця, де має відбуватися фотосесія, бо туди довго добиратися. Годину-дві тебе фарбують, ще стільки ж роблять зачіску, потім – репетиція, і тільки на 8 годину вечора запланований сам показ. Додому потрапляєш о 1 чи 2 годині ночі. А показ міг тривати три дні. То, бувало, що на добу спали по 4 години. Траплялося, що прямо у сукнях та з макіяжем засинали на дивані, – ділиться премудростями модельної роботи Ірина.
Досі пам’ятає дівчина показ спортивних костюмів. Їй, з розміром взуття 39, видали такий, який був у наявності – 36,5. Більшого не знайшли, і її ноги якось мусили там вміститися. Добре, що були кросівки. Зізнається, що коли ішла по подіуму, то думала про одне – як не знепритомніти, бо ніг не відчувала.
А ще пригадує бриківчанка, як за день вона сфотографувалася у 66 весільних сукнях: потрібно було одягнути, зашнурувати, потім – розшнурувати. Або у 40-градусну спеку треба було рекламувати осінню колекцію, тоді з тебе десять потів зійде. Тому професія моделі дуже виснажує, але навіть, коли в тебе немає настрою, все одно повинен посміхатися.
Будь-який показ Ірина переживає, адже це – сцена. Спочатку боїться, а коли вона вже йде по подіуму, то отримує такі емоції, що не можна передати словами. Це – круто, класно. Тоді здається, що можеш підкорити увесь світ. Це додає сил та енергії.
Ірина дуже любить фотографуватися. Навіть під час вагітності мала три фотосесії, потім – ньюборн з новонародженим синочком Тадеєм.
Вільний час Ірина Мйодік проводить з сім’єю. Любить подорожувати, не важливо, куди. Тоді жінка заряджається неймовірною енергетикою, черпає сили у природи. Адже зараз у неї більше офісна робота. Але продовжує працювати над собою. Поставила за мету сісти на шпагат, кілька разів на тиждень робить розтяжки з елементами йоги. Любить читати книги про бізнес та розвиток особистості.
Минулого року Ірина Мйодік робила постановку для діток у вишиванках до Дня Незалежності України у Шумську.
Ірина вважає, що професія моделі – як додаткове хобі, яке приносить, у першу чергу, задоволення, хороші емоції. Тож радить ні в якому разі не робити на неї ставку як на основну професію. Адже з віком ти повинен розуміти, що настане «стоп». Тоді зупинитися і навчитися поєднувати своє хобі з професією, яка приноситиме задоволення протягом усього життя. Зараз свою кар’єру Ірина продовжила у туризмі, тобто, повернулася до спеціальності, яку вивчала в інституті. Та її і досі запрошують на покази весільних суконь.
По житті Ірина Мйодік має девіз: «Завжди залишаюся собою, тому що коли я прагнутиму бути кимось, то хто ж тоді буде мною», і переконана: «Мрії не працюють, поки не працюєте ви».
