А ще чоловік є неформальним молодіжним лідером у селі.
Про Тараса вперше почув від шумчанки Олі Бондарчук. Розповіла мені про його захоплення, патріотизм. Вдруге дізнався про цього хлопця, коли у його рідному селі ремонтували приміщення, в яке згодом завезли спортивні тренажери – бігову доріжку, велотренажера, комплексного силового тренажера, лави для качання пресу.
Завдяки фінансовій допомозі «Контінентал Фармерз Груп» село може похвалитися пристойним тренувальним залом, у якому постійно займаються понад 10 людей. Тарас брав активну участь у цьому, фактично, згуртувавши молодь для допомоги.
Сільська рада виділила кошти для ремонту кімнати, колишнього актового залу, площею 40 м2, а хлопці своїми силами зробили його. Зараз Тарас контролює юнацьке самоврядування цього спортивно-оздоровчого закладу. Його учасники самі слідкують за порядком під час занять, збирають кошти на оплату електроенергії, відчиняють-зачиняють зал.
І ось нарешті зустрілися із цим чоловіком. Зразу привернула увагу його мазепинка у якості головного убору. У мене вона асоціюється із січовими стрільцями, воїнами-повстанцями УПА. Пасує Тарасові і козацька зачіска.
Та й ім’я у чоловіка таке, як у духовного батька українства – Тараса Шевченка.
– Нічого особливого мої батьки з Кобзарем не пов’язували. Вони – звичайні сільські люди. У нас в родині просто називали дітей таким іменем – Тарас. В мене є брат – його звати Сергій.
Я ще з дитинства цікавився справжнім минулим України, її історією, яку згодом вкрали і перекрутили до непізнаваності російські зайди.
У дитячі та юначі роки любив, і зараз люблю, спорт. Була мрія – стати вчителем фізкультури. Та, на жаль, на державну форму в Тернополі не вдалося вступити, а на платну не було фінансів.
Вирішив освоїти фах учителя біології та географії у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім.Тараса Шевченка. У цьому місті я знайшов значно більше однодумців, які розділяють мій світогляд.
Я гордий з того, що є українським націоналістом. Ворожі антиукраїнські сили зробили все від них залежне, щоб сформувати у пересічних українців, яких більшість, негативне та відразливе ставлення до цього слова. Справжній націоналіст, а не стереотипний, має повагу до інших державних націй, шанує їхні права. Водночас, він хоче, щоб не забували про свій обов’язок ставитися з шаною до всього українського в українській державі, у якій вони живуть, яка дає їм засоби для існування, не шкодити країні та її громадянам, – ділиться своїми переконаннями Тарас Пелешок.
Цей чоловік, крім усього, вражає фізичними даними. Він кілька разів брав участь у 100-кілометровому супермарафоні, який проводили до 2014 року у Тернополі та його околицях до Дня Героїв.
І лише одного разу, на 60-кілометровому відрізку дистанції, відчувши різкий біль у м’язах, зійшов із забігу, щоб не травмуватися більше.
Решту своїх марафонів він добігав до кінця, і, разом з іншими, кому це було до снаги, ставав переможцем, а тричі був у числі перших. Орієнтовно його час забігу сягав 12 годин.
Свій досвід Тарас передає шумським пластунам, допомагає їм формувати фізичний гарт. Після початку війни на Донбасі сам пройшов військовий вишкіл.
Попри диплом про вищу освіту, Тарас не пішов учительською дорогою – працює у рідній школі слюсарем. А ще він розуміється на ремонті автомобілів.
Не так давно у житті чоловіка відбулися серйозні особисті зміни – Тарас став на шлюбний рушничок з Марійкою Данилюк. До слова, вона теж активна націоналістка, розділяє погляди свого коханого.
За такими молодими сім’ями – майбутнє нашої держави. Бо саме молоді будувати красивий, зручний для проживання, будинок під назвою «Україна».
