Ще кілька кроків – і крутий підйом буде подолано. Ще трохи – і ми на Даниловій горі. Від храму Святої Трійці велично лунають молитви на славу Божу. Сьогодні тут відбулося архієрейське Богослужіння, яке очолив архієпископ Тернопільський та Кременецький Нестор.
Панує незвичайна атмосфера. Загадковості додає багатолітня історія храму, двері якого відчиняють для прихожан двічі на рік. Від спеки ховають у свої обійми розлогі гілля старих дерев, що тягнуться, здається у саме небо.
На Даниловій горі багатолюдно. Люди підходять до владики, щоб отримати благословення. Храм велично виблискує у променях сонця, яке сьогодні особливо щедро роздає його світові. А з ним – і тепло, яке потрапляє, здається, усередину, разом із щирими молитвами.
На гору піднімається весільна процесія і зупиняється біля міцних мурів храму. Таїнство шлюбу сьогодні звершено для подружжя Каніщевих. П’ять років тому тут обвінчалося подружжя Макаревичів. І сьогодні, у дусі українських традицій, у вишиваних строях на рушник щастя стала перед Богом ще одна родина.
Люди поволі спускаються з Данилової гори. Не поспішають, насолоджуються красою стіжоцького лісу. А внизу уже смачно пахне, то пластуни Шумської станиці готують зелений борщ. А коли молоде подружжя сходить з гори, від храму, гуртом вітають молоду сім’ю. І гучне: «Вітаємо!» котиться по лісу.
Здається могутні дерева уже засумували за людьми. Адже щороку тут, біля підніжжі гори, відбувається фестиваль «Братина». Уже два роки поспіль дійство не проводять через карантин.
Зате можна досхочу насолодитися неймовірним спокоєм, забути про буденність і побродити розкішними галявами.
А ще цей день подарував мені цікаве знайомство з неординарним чоловіком, який залишив столичний мегаполіс, переїхав з сім’єю у стіжоцькі ліси і планує розвивати тут зелений туризм. Правда, афішувати себе ще не хоче. Каже – рано, ось втілимо свою ідею, тоді знову поспілкуємося. Зате дозволяє потримати за вуздечку свого гривастого друга – коня. А хто вміє – проїхатися верхи.
Зізнаюся: приїжджаю сюди не вперше. Але щоразу по-новому відкриваю для себе Данилову гору і стіжоцьку природу, яка щедро живить свою енергією.
