Чи легко заробляти працею на землі? Про це, як ніхто, може розповісти подружжя Тані та Павла Данилюків з Руської Гути. Вісімнадцять років тому у їхньому господарстві з’явилася перша теплиця, і родина почала вирощувати овочі. Таку ідею їм запропонував чоловік рідної сестри Павла, який сам таким займався.
Взялися за нелегку справу. Не все одразу вдавалося, адже не було потрібних знань і досвіду. Але з часом навчилися. Починали з посіву редиски, цибулі, помідорів. Згодом освоїли технологію вирощування огірків у теплицях. І з кожним роком розширюють свій овочевий асортимент.
Зараз у Данилюків шість теплиць. Ще сніг надворі, а вони вже починають висівати редиску, капусту на розсаду, садять цибулю. А ось огірки, помідори, баклажани, кабачки, кавуни хочуть тепла. Для цього одну теплицю опалюють.
– Чоловік змурував спеціальні лежаки, над якими розташували столи, а на них – стаканчики з розсадою. Працювати у теплиці почали 21 лютого, – розповідає Таня Данилюк. – Оскільки опалюємо дровами, через кожних три години потрібно ходити до грубок, щоб підтримувати належну температуру. Уночі встаємо по черзі, домовляємося, хто коли піде.
А працює важко уся сім’я. Крім Тані та Павла, трудиться мама Ліда, а також троє дітей подружжя. Але діти не завжди вдома.
Іванка – студентка київського університету ім.Бориса Грінченка, у майбутньому буде логопедом. Син Сергій вивчився на столяра. Цього літа вступив і молодший, Владислав. Буде електрозварювальником.
Поряд з важкою працею, доводиться шукати, як збути продукцію.
– У нас усе своє, натуральне. Використовуємо ручну працю. Постійно потрібно «воювати» з бур’янами, пасинкувати огірки та помідори, поливати, – ділиться секретами нелегкого заробітку Таня. – Непросто усе це реалізувати. З Руської Гути щодня їздити далеко, не окупиться. Якщо запропонувати підприємцям, вони хочуть 1-2 ящики на день. А нам так невигідно. Звісно, що легше купити і перепродати. Ми ж вкладаємо у все це велику працю.
Ось навесні посадили тонну цибулі, а продати багато не вдалося. Така ж ситуація з капустою на розсаду. Весна була холодною і люди не поспішали купувати, а вона переростає.
З 20 тисяч стебел розсади помідорів реалізували 5-6 тисяч. Решту довелося викинути. А я тільки на насіння витратила 8 тис. грн. А беру його добротне – голландське, чеське.
Збоку може здатися, що це добрий заробіток. Мовляв, посіяли, продали, гроші склали у гаманець. Та ж бачимо, що ні. Он скільки перепон є на шляху. Особливо важким був минулий рік. Родина заклала теплиці, а тут – карантин. Торгувати не можна. Де було реалізовувати продукцію?
Ще одна проблема, з якою стикнулися Данилюки, це нестача землі. Біля хати у них її мало, та й у полі не дуже. Хотіли б ще розширятися і ставити нові теплиці, так нема де.
– Тато працював у колгоспі, але помер рано, тому наша сім’я залишилася без паю. Орендуємо трохи в односельців. Але одні люди ідуть на контакт, інші – не дуже. Є біля нас наділ, господарі тут не живуть. Ми пропонували помінятися, наразі питання не вирішене. А сіяти у полі – то нелегка праця. Ось маємо там 30 соток капусти, то постійно доводиться возити воду бочками, полемо її вручну. А біля хати можна організувати зрошування. Зверталися у сільську раду, кажуть, що вільних земель немає, – діляться проблемами Данилюки.
Але попри труднощі, не падають духом. Встають удосвіта і працюють до смеркання. Цьогоріч заклали ще й садок, вперше спробували вирощувати баклажани. Уже розцвіли айстри та хризантеми, і вже пишно квітували сухоцвіти.
І усьому потрібно дати лад та міркувати, як збути вирощене. А продукція у Данилюків смачна, бо усе своє, натуральне, екологічно чисте.
Та й розсада дає добрий урожай. Сама третій рік поспіль купую у них капусту. Хімікатами кропила лише один раз. І виростають чисті, соковиті головки.
Отож, спробуйте овочі від Данилюків. Це смачно і натурально. А ще Таня може заквасити на зиму огірки та капусту, якщо у вас не вистачає на таке часу, або не маєте свого городу.
Займаються Данилюки і вирощуванням картоплі – заклали з ранньої весни 30 соток бульб під агроволокно, мають 30 соток малини, а ще є домашня живність. Можна лишень уявити, як треба працювати, щоб усьому дати лад.
Але Данилюки усе встигають. Чоловік Павло – майстер на всі руки. Він – і електрик, і будівельник, і муляр, і плиточник. Дружина каже: за що не візьметься, усе під силу. Навіть ремонти у їхньому будинку сам зробив. Хату ззовні теж сам обробляє.
Та й дружина не відстає. Крім важкої праці біля овочів та квітів, вона – уміла вишивальниця. Коли Таня почала демонструвати свої роботи, то моєму здивуванню не було меж. І коли тільки встигає! Вишиває картини, сорочки, сукні, і не тільки для сім’ї, а й для родичів. Щоразу освоює нові техніки. Ну, це більше вдається робити взимку, коли довгі вечори.
– Але я можу захопитися і працювати цілу ніч. Настільки до вподоби таке мистецтво, – каже жінка.
Певно, тому й освоїла у свій час фах кравчині-вишивальниці.
А ще Таня має талант до віршування. До різних святкових дат уміє написати гарне привітання, ще й пожартувати до ладу. Був час, що сама складала кросворди. Їх навіть друкували в обласній газеті «Вільне життя».
Жінка переконана, що головне – це любити справу, за яку берешся.
– Для мене справді усе почалося з нуля. Доводилося вчитися на власних помилках, набиратися досвіду. Але я закохана у свої рослини, квіти, і вони віддячують красою і смакотою, – переконана Тетяна Данилюк.
