Шумщина оплакала та провела в останню земну дорогу ще одного свого Воїна, Героя, Захисника –38-річного іловичанина Сергія Грищука.
Односельці, бойові побратими, друзі по закордонних заробітках запам’ятають його сильним, патріотичним, справедливим, завжди веселим та позитивним чоловіком. Сергій був учасником російсько-української війни на Донбасі. Пішов добровольцем. Був поранений.
Тому тепер міг тихо перечекати у Польщі важкі для України часи.
Але його совість так вчинити не могла. Після 24 лютого, коли Україна сповна відчула тягар навали російської орди, Сергій повернувся на свою землю.
Без вагання став у стрій її захисників. Щоб захистити вільне майбутнє українського народу, свого єдиного сина – 14-річного Максима.
За кілька днів до початку війни Сергій привітав його з днем народження проникливими словами: «Сину мій, бажаю, щоб сили духу, думки та сміливості вистачило тобі, щоб злетіти, а мудрості та спокою – втриматись на цій сонячній висоті. Сину, ти виростаєш справжнім чоловіком. Я пишаюся тобою. У твій день народження хочу побажати залишатися самим собою, ніколи не здаватися, мужньо йти до своїх цілей».
Нашу націю не можна перемогти. Впродовж історії росія завжди хоче нас знищити, але ніколи їй цього не вдавалося зробити. І цього разу не вдасться, – такі слова були громадянським кредо Сергія. Він їх поширив у соціальній мережі 2 квітня – за декілька днів до своєї героїчної смерті на сході України.
У дружній сім’ї Грищуків він був старшим сином – допомагав мамі Галині та батькові Володимиру ростити двох менших братів, Андрія та Василя, та єдину сестричку Наталю. Вони на нього рівнялися, брали приклад, любили.
– Пам’ятаю той час, коли Сергій прийшов до Шумського військкомісаріату та очікував відправлення у бойову частину, щоб захистити кожного з нас. Він чітко усвідомлював своє завдання. На превеликий жаль, життя чоловіка обірвалося на війні. Та пам’ять про його жертовний подвиг має бути вічною, – розповів благочинний Шумського благочиння ПЦУ, митрофорний протоієрей Миколай Бабій.
Собор священників ПЦУ на чолі з владикою – архієпископом Тернопільським та Кременецьким Нестором – відправив заупокійну службу за полеглим Воїном. Його похоронили у рідній іловицькій землі з усіма солдатськими почестями – під звуки військового салюту та мелодію Державного гімну. Жовто-блакитне знамено, яким була вкрита труна з тілом Героя, залишилося на руках його матусі, як спомин про те, що її Син до останнього виконав свій обов’язок Захисника.
Над сільським кладовищем прозвучали слова із Пам’ятного листа – на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних сил України водія розвідувально-десантної роти військової частини А-0878, солдата Сергія Грищука, у якому головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний схиляється перед відвагою, стійкістю та патріотизмом воїна, чинами якого уславлений Володимирів тризуб.
– Хочу від кожного жителя Шумської громади, від себе особисто висловити щирі співчуття родині загиблого Сергія Грищука, – з таким словами звернувся міський голова Вадим Боярський. – Правда – це таке поняття, яке не можна підмінити. Сергій був людиною правди. Правдиве та щире серце повернуло його з-за кордону в Україну, щоб захищати свою домівку, захищати своє село, захищати свою Шумську громаду, захищати Україну. Завдяки таким воїнам, як Сергій, не захоплений російськими загарбниками Київ, звільнені українські міста та села. Бо правда і такі воїни перемагають, захищають кожного з нас. На чиїй стороні правда – на тій стороні Бог. Тому Україна переможе.
«Пам’ятаймо Героїв, не забудьмо про всіх, хто за неньку-Вкраїну в лютій битві поліг. Хай всі бачать, хай чує поклик наших завзять, як уміють Вкраїнці – жить, боротись, вмирать. Мамо, Вашого сина, що до кривди не звик, записала Вкраїна в своє серце навік»…
