Хоча б раз у житті спробуйте піднятися на Данилову гору у Стіжку. Тут краєвиди не гірші, аніж у Карпатах. Можна відпочити, зробити фото. А ще тут є храм. Хоча й знаходиться далеко від села, але за ним ретельно доглядають, а двічі на рік, на Великдень і другий день Святої Трійці, відправляють Богослужіння.
Щоб зайти у церкву, потрібно подолати підйом, висотою 700 метрів. Але коли добираєшся на гору, забуваєш про втому, захоплюють неперевершені краєвиди стіжоцьких лісів. Атмосфера, яка панує у древньому храмі, наповнює незвичайною силою.
Доречно потрапити сюди на другий день Трійці. Кілька років поспіль, після служби у храмі, можна було спуститися до підніжжя Данилової гори і стати учасником фестивалю «Братина», який відбувався безпосередньо у лісі.
Тут немає мобільного зв’язку. Тому повністю можна було присвятити себе спілкуванню з природою. Насолодитися красою тамтешніх лісів. На повні груди вдихнути п’янкого аромату хвої.
А ще – стати учасником святкового концерту. Зі сцени лунали фольклорні мотиви, вирували ярмарок ремесел та «Волинська гостина».
Через пандемію коронавірусу та війну ці заходи щоразу ставали не такими масовими і відбувалися у молитовному форматі.
Сьогодні у храмі на Даниловій горі відбулося святкове Богослужіння. Люди, разом із священниками ПЦУ, щиро виголошували свої молитви до Бога, благаючи про мир, про завершення війни, яка забирає життя українців, зокрема, й наших земляків-шумчан.
Цього року до благословення у храм на Данилову гору прийшли випускники Угорського НВК, щоб помолитися рідною мовою, сподобитися таїнств Святого Причастя і попросити у Всевишнього щасливої дороги у доросле життя.
А біля підніжжя Данилової гори волонтери ГО «Схід та Захід єдині» запрошували усіх пригоститися, приготованими ними, наїдками.
Також можна було зробити пожертву на потреби Збройних сил України – тут встановили благодійну скриньку.
