Немає такого фото, на якому Юра не усміхався б. Завжди веселий, життєрадісний, добродушний, готовий підтримати. Так про загиблого Героя із Суража Юрія Левчука розповідає староста села Олександр Михальчук. Таким його запам’ятають рідні, друзі, односельці.
Велика ціна нашої Перемоги, бо ворог не зупиняється ні перед чим. Україна втрачає своїх дітей, які боронять її та виборюють для нас мирне життя.
Сьогодні у великій скорботі Шумська громада прощалася із відважним воїном – 35-річний Юрій Левчук загинув внаслідок мінометного обстрілу у Запорізькій області.
Народився і виріс у Суражі. Тут навчався, потім працював, згодом почав їздити на заробітки у Польщу. Був дуже відповідальним, працьовитим, людяним, великим оптимістом.
У Юри Левчука доля була нелегкою. Ще зовсім юним втратив маму, яка загинула у ДТП. Старший брат тоді якраз збирався одружуватися. На сватанні ненька ще була, а до весілля не дочекалася – загинула. Шість років тому поховали батька. І уже три роки, як не стало на цьому світі сестри – Людмила померла через коронавірус.
Як тільки відбулося повномасштабне вторгнення росії в Україну, чоловіки з вулиці Заріччя у Суражі зібралися і прийняли рішення стати на захист України. Серед них був і Юра Левчук, який сьогодні навіки ліг в обійми рідної землі. Як і Роман Мельничук (чоловік повернувся додому на щиті узимку), безвісти зниклим є суражчанин із Заріччя Ігор Ніколюк.
Юра Левчук мешкав разом із сім’єю свого старшого брата. Дуже працьовиті, хороші люди – так про них відгукуються у селі. Брат хворіє, тому Юра завжди хвилювався за нього та за усю сім’ю. Уже коли воював, то постійно телефонував і запитував, як рідні, чи все добре.
– Найдобріша людина у світі – саме таким був наш Юра. Дуже щирим, добрим, мав багато друзів, похресників, – розповідає Надія Левчук, дружина рідного дядька, який після смерті тата був для племінника, як батько. – Восени Юра приїжджав у відпустку. Коли повертався назад, то казав моєму чоловікові: «Це війна, я не знаю, що там чекає, що буде далі».
Але вірив у Перемогу України і планував своє майбутнє життя. Під час відпустки зробив пропозицію своїй дівчині. Заручилися і чекали закінчення війни, щоб одружитися. Не судилося… Навіки ліг у рідну землю, за яку воював. А усім, хто його знав і любив, залишив вічний біль і спогади.
Його роботодавець у Польщі, як тільки дізнався, що Юра загинув, написав у соцмережах дуже щемливий пост:
«Коли він прийшов до нас 8-9 років тому, він не розмовляв польською, але постійно посміхався… Завжди міг розраховувати на нього у роботі і в приватному житті. Завжди посміхався, був з почуттям гумору… Коли їхав в Україну в 2021 році, він сказав, що повернеться через кілька місяців… Збирався до своєї нареченої. На початку 2022 зателефонував, що повертається, дозвіл на роботу має з березня, в лютому дзвонив, що готується виїхати і буде там на початку березня. Коли 24 лютого Путін послав своїх тварин принести в Україну «російське щастя», Юрек одразу записався в армію… Став розвідником роти розвідки… Кілька місяців тому ми відправили йому дрон, бо попередній орки збили, він, як завжди, дякував. Кілька днів тому він надіслав смс, що не буде з ним зв’язку, бо вони рухаються вперед десь по Запоріжжю… Він загинув через кілька місяців війни. Мені більше 50 років, але я хочу плакати, я більше ніколи не почую: «Як справи, босс», і не побачу його усміхненого обличчя, тільки ТАМ. Нехай Бог прийме вас, бо, мабуть, саме тому він і приймає таких хороших людей».
Суражчани й досі не можуть повірити, що Юри Левчука уже немає – великого життєлюба і патріота, щирого і вірного сина України, доброго друга, коханого, брата, дядька, хрещеного. Ким би він не був, найперше залишався людиною слова, на нього можна було покластися і звернутися за допомогою.
Жаль, що Юрія Левчука уже немає поруч із рідними та односельцями. До болю важко ховати таких молодих людей, які любили світ і свою Україну так, що віддали за її волю життя.
Уночі Шумська громада зустріла траурний кортеж з тілом загиблого Героя Юрія Левчука. А в неділю відбулася панахида у церкві Різдва Пресвятої Богородиці с.Сураж та чин поховання на місцевому цвинтарі.
Дякуємо Тобі, Герою, що тримав над нами небо. За твою відвагу, за твій подвиг та патріотизм. Вічна пам’ять Тобі, Юро!
