Кераміка – це найдавніший винахід людства, коріння якого сягає ще часів неоліття. У фондах Шумського краєзнавчого музею є зразки кераміки, яким понад 5 тисяч років.
А днями тут почала діяти виставка таких виробів під назвою «Листівка з дому» авторства Любові Плавської.
Директор Шумського краєзнавчого музею Лариса Колесник розпочала захід із подяки Збройним силам України за те, що маємо можливість зібратися, спілкуватися, творити, обговорювати культурні події краю та популяризувати мистецькі здобутки.
– Кераміку ще називають літописом матеріальної та духовної культури, бо коли археологи під час розкопок знаходять її рештки – саме за цими спільними ознаками визначають, які народи проживали, у якій спільноті, і в які часи на певній території, – каже Лариса Колесник. – З давніх-давен гончарі м’яли глину, випалювали її, оздоблювали, прикрашали різноманітними фарбами, поливами. І мені приємно, що на Щумщині також були осередки гончарних промислів у 17 столітті – у Шумську, Антонівцях, Великій Іловиці, Залісцях, Малих Садках, Суражі. Суразькі майстри славилися своїми керамічними виробами. На превеликий жаль, сьогодні на Шумщині не збереглося ані жодного осередка гончарних промислів, ані знатних майстрів не залишилося.
Сьогодні гончарство – це вже не посуд чи якісь побутові речі, це мистецтво. Сучасні майстри навчилися передавати через вироби із глини свої почуття, свої емоції, свої філософські роздуми.
Майстриня Любов Плавська має шумське коріння. Вона є дипломованим спеціалістом у галузі кераміки.
– Моє хобі – весь час вчитися, – каже Любов Плавська. – Після того, як освоїла дизайн, пропрацювала у цій сфері 15 років. Набридло. І подумала: потрібно щось робити руками. Почала із музичних інструментів, які люди замовляли. Це стало ніби другою професією, і я вирішила закріпити це офіційним статусом – вступити у заклад Львова. Захистила диплом на тему традиційної кераміки Косівського району.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, майстриня знайшла притулок у Чеській Республіці – отримала ступінь магістра в Академії мистецтва, архітектури та дизайну у Празі.
Ще Любов Плавська побувала в Індонезії.
– Індонезійська культура активно пропагує своє традиційне мистецтво. Навіть дають стипендії іноземцям на те, щоби вони вивчали одну із спеціальностей: спів, музика, танець, медицина, мова та інше, – розповідає Любов Плавська. – У 2013 році я отримала стипендію від міністерства культури республіки Індонезія та поїхала навчатися музиці гамелану – це оркестр металофонів.
Любов Плавська є багатогранною творчою особистістю. Її вироби з кераміки – неоціненні. У майстрині народилася ідея – взяти за основу у своїй творчості історію зруйнованих будинків, які руйнувала та руйнує росія. На кожній декоративній тарілці – втрачені будинки людей. У них закарбовані спогади, смуток, мрії… Пані Любов використала у своїй роботі тексти з Бучі, Ірпеня, Маріуполя. Майстриня брала за основу фото, які їй надсилали. Є серед виробів музей Сковороди, декілька ліцеїв, гімназія…
– Є будинок Поліни Райко (українська художниця-самоучка у жанрі наївного мистецтва), який затопило, – каже Любов. – Зображений будинок моєї сестри, який не розбомблений, але вона не знає, чи туди повернеться. І моє помешкання у Львові, з якого нас вигнали на початку війни. Спочатку я знімала квартиру. Її власниця виявилася росіянкою. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, вона відразу ж підвищила ціну вдвічі, а тоді сказала, аби ми забралися з її квартири. Ось така історія.
Любов Плавська, крім того, продемонструвала музичні інструменти, виготовлені власноруч з глини. Це – неймовірні шедеври. А яке у них звучання! Зачаровує і голос майстрині – пані Любов чудово виконала фольклорний твір. Присутнім сподобалася рекрутська пісня у виконанні Любові Плавської про те, як у матері забирають на війну єдиного сина, та про зниклого чумака.
Усі бажаючі можуть відвідати виставку робіт талановитої майстрині – вона діятиме у Шумському краєзнавчому музеї до 17 липня.
