Плакало небо за своїм сином, плакала згорьована родина, плакала Шумщина за своїм Героєм. У громаді знову чорна звістка з фронту. На війні з російським окупантом загинув ще один вірний син України, 38-річний суражчанин Юрій Палій.
Народився Юра у Суражі, там минуло його дитинство, юність. Закінчив місцеву школу.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, з перших днів став на її захист. Був гранатометником стрілецького взводу.
– Юра мобілізований, як і багато інших наших односельців, з перших днів, – каже староста Олександр Михальчук. – Деякий час він служив у роті охорони при військкоматі. Захищав нашу державу на передовій. Мав поранення. Останній раз з ним бачився на День Незалежності України. Того дня у громаді відбулися заходи з нагоди свята, і Юрія відзначили подякою. Зі слів родини, більше удома не був, хоча планував на свята приїхати. Завжди був патріотично налаштований. Він все казав: «Я захищаю своїх дітей. Якщо не я – то хто».
Військовослужбовець боронив Україну до останнього подиху. Саме у Різдвяно-Новорічні свята, 27 грудня 2023 року, він втратив життя під час мінометного обстрілу на Запоріжжі.
– Юра дуже любив свою сім’ю, був хорошим батьком, зразковим сім’янином, – каже Олександр Михальчук. – Завжди брав участь по благоустрою села, коли організовували якісь акції, завжди долучався. Був життєрадісним, веселим, любив пожартувати. Коли думаєш про Юру, завжди згадується його хороший, веселий настрій. Важко усвідомлювати, що серед нас уже немає такого молодого, сповненого життєвих сил, чоловіка. Ще такі малі діти залишилися без тата. – Мені дуже важко казати «був», – розповідає класний керівник Юри Галина Філіп’юк. – Мила, сором’язлива дитина. Юра був душею класу, завжди вмів пожартувати, розвеселити. На зустрічі однокласників (15 років після закінчення школи) Юра розвеселяв усіх так, що від сміху сльози текли з очей. Був гарним, чесним, сумлінним, з відкритою душею. Дуже, дуже хороша дитина. Страшно, коли гинуть молоді діти, яким ще жити та жити. Не можу повірити, що Юри вже не буде…
У перший день Нового року жителі Шумщини навколішки зустріли тіло загиблого Юрія Палія. Площа Героїв Майдану у м.Шумськ була переповнена шумчанами, квітами з чорними стрічками й гірким смутком. Поряд з тілом були його найближчі – рідні, друзі, односельці, побратими, священнослужителі. Далі полеглого воїна повезли до рідного села, до рідної домівки.
Другого дня дорогою, встеленою квітами, усім селом проводжали відважного воїна в останню земну дорогу, який захищав державу від ненависного російського окупанта.
Сколихнули небо залпи від пострілів військових, звучав Державний Гімн.
А навколо панували біль, жаль і розпач. Неможливо підібрати слова втіхи для рідних. Бо це страшна звістка не тільки для мами, дружини, дітей, сестри, родини, а й для усієї Шумщини. У житті Юрія це була остання 38-ма зима. Втратили люблячого, доброго тата син та донечка, овдовіла дружина. У вічному горі залишилася без сина мама, не підставить надійне плече брат сестрі.
Боляче, що гинуть такі молоді, сильні, мужні патріоти. Юрій стояв до останнього подиху за свою рідну землю, за рідних і близьких, за усіх нас, а тепер янголом-охоронцем оберігатиме з небес. Вічна та світла пам’ять Тобі, Герою!
