А ви знаєте, яке оригінальне заняття відкрила для себе кордишівлянка Марина Моначин-Голуб? Зараз вам розповім. Зовсім недавно молода жінка почала виготовляти модні сумки із трикотажних шнурів. Цією справою вона захопилася нещодавно. До цього Марина в’язала іграшки, подушечки та інші вироби. А ось сумки – це щось нове у її творчості.
Марина – корінна кордишівлянка. Закінчила тут місцеву школу та продовжила навчатися у Шумському ліцеї. Згодом вступила до Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя, де здобула спеціальність психолога.
В’язанням дитячих іграшок захопилася у 8-9 класі. Та невдовзі про улюблене хобі довелося на деякий час забути. Марина у пошуках заробітків, почала їздити у Польщу.
Саме у цей період у її житті сталися зміни. Дівчина знайшла своє кохання – Данила. Спілкуватися почали через соцмережі.
Як виявилося, хлопець – військовий, родом із Запоріжжя. Служить з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, зараз боронить Україну на Донецькому напрямку.
Майже пів року молоді люди спілкувалися по телефону. А невдовзі обоє зрозуміли, що закохалися.
Марина повернулася в Україну із Польщі та поїхала до Данила на Донеччину.
– Перше побачення з коханим відбулося у Костянтинівці. Майже добу туди добиралася. Зустрілися та провели разом два дні, – розповідає Марина Голуб. – А коли Данило отримав відпустку, він приїхав до мене у гості і зробив пропозицію.
Бурхливий роман між молодими людьми розвивався стрімко. Дівчина прийняла пропозицію руки та серця і двоє закоханих зареєстрували шлюб. Після цього Марина провела чоловіка на війну – він повернувся, щоб захищати державу від ненависного ворога.
Данило боронить Україну на передовій, тому Марина постійно хвилюється. Щоб хоч якось відволіктися від тривожних думок, надумала повернутися до улюбленого заняття.
– Руки ні до чого не лежать, настрою немає, – каже Марина. – Данило часто не виходить на зв’язок. Тому я й подумала – час повернутися до творчості. І знову почала в’язати іграшки. Купила нитки, зробила один виріб. Та якось переглядала «Тік-ток» і натрапила на сумки із трикотажних шнурів. Сподобалися, а ось як їх зробити? Знайшла у соцмережах відповідний майстер-клас. Переглянула і спробувала собі таке зробити. Зв’язала одну сумку, але вийшло не дуже. Розчарувалася і подумала: більше за таке не візьмуся, бо то не моє. А потім у соцмережі побачила, як такі сумки виготовляють на пластиковій основі. Тоді виріб гарно тримає форму.
І таки вирішила спробувати ще раз та виготовити сумку для себе. Коли виріб був готовий, Марина сфотографувала і виставила результат власної праці у соцмережі. Побачили таку красу знайомі дівчини – і собі захотіли. Як зізнається Марина, вона не думала, що хтось купуватиме такі сумки.
– Маринко, і я хочу сумку – звернулася до мене знайома. Не змогла відмовити й теж виготовила для неї сумку. Після того замовлення зробили й інші мої підписниці, – розповідає про свої перші творчі кроки кордишівлянка.
Сумки майстриня в’яже із трикотажного шнура. Цей матеріал не з дешевих, зате яка краса виходить!
Матеріал для роботи Марина замовляє через інтернет, адже у Шумську на такий не натрапляла. Що цікаво, в’яже жінка без гачка – руками. На виготовлення однієї сумки затрачає щонайменше три дні. Тоді працює з 11 години ранку до другої ночі.
Ця праця нелегка, адже буває, що страждають від опіків пальці, коли запаює шнур.
До речі, ще раніше Марина пробувала в’язати шарфи, светри без спиць та гачка.
Марина недавно почала виготовляти сумки, у лютому. Але у своєму творчому доробку вже має біля десяти виробів.
Першою поціновувачкою її мистецтва є мама. Часом і підкаже, коли щось не так.
– Коли чоловік не відписує мені на повідомлення, відразу беруся до роботи. Це мене відволікає від тривожних думок, – каже Марина.
До Дня закоханих зв’язала Данилові в автомобіль подушечку.
А ще Марині подобається співати. Свого часу навчалася у Шумській школі мистецтв по класах вокалу та хореографії. Тому, коли займається улюбленою справою або порається по господарству, часто наспівує.
В улюбленій справі Марину підтримують рідні – чоловік, батьки та сестра Віка. Вона, до речі, теж творча особистість, виготовляє на замовлення солодощі.
Війна докорінно змінила життя українців і стала неабиякою перевіркою на міцність стосунків. Чимало сімей, попри буремні часи, зустріли своє кохання та створили сім’ї.
Марина Моначин-Голуб, як і усі українці, мріє, аби якнайшвидше закінчилася війна, і щоб коханий чоловік повернувся додому.
Щоб докластися до спільної справи – боротьби проти ворога, жінка волонтерить, допомагає військовослужбовцям. Нещодавно організувала збір коштів на автомобіль для військових.
А доки чекає коханого – займається творчістю.
То ж нехай талановита кордишівлянка удосконалює своє захоплення і обов’язково дочекається з війни чоловіка. А ми усі разом – Перемоги!
