Із талановитою Нікою Гальчук із села Залісці мене познайомили працівники Шумської Публічної бібліотеки. Розповіли, що дівчина часто приходить сюди у молодіжний простір «Shum. Ok», бере участь у різноманітних заходах, які тут організовують.
А нещодавно Ніка провела тренінги з театрального мистецтва, один – разом із подругою. Адже відколи стала студенткою Дніпровського національного університету ім.Олеся Гончара, познайомилася із театром, і відтоді він є змістом її життя.
– Чотири роки тому я вступила на факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства. З першого курсу навчання розуміла, що хочу займатися творчістю, – розповідає дівчина.
Це бажання привело її до народного театру-студії «Маски» Палацу студентів у Дніпрі.
– Я стояла тоді під дверима і думала: заходити чи ні, хвилювалася, підійду їм чи ні. І таки наважилася. Зараз цей колектив – моя маленька сім’я. Усі ми трохи укушені театром. Коли хтось каже, що я граю у театрі ролі, це не так, бо театр – це моє життя, те, чим би я хотіла займатися, – переконана Ніка. – Наш режисер Ігор Трахт, на жаль, пішов із життя у вересні минулого року. Але ця людина доклала неймовірних зусиль для розвитку колективу, для того, аби розгледіти у нас таланти й навчити жити сценою.
Саме Ігор Якович покликав Ніку на перші сценічні проби і повірив у дівчину. Ніка переконана, що з цим непересічним режисером відійшла ціла епоха.
Під час повномасштабного вторгнення дівчина рік пробула вдома, у Залісцях. Каже, що дуже сумувала за театром.
Зраділа, коли влітку минулого року поїхала у Дніпро, і зустрілася зі своєю театральною родиною. Колектив «Маски» став для Ніки змістом життя, і вона хоче, аби про цей театр, про його талановитих акторів знали всюди, зокрема, й на рідній Шумщині.
Зараз дівчина викладає онлайн англійську та німецьку мови. Хоче створити власний онлайн курс, але мрія про театр стає усе сильнішою.
– Знаєте, можна робити те, що у тебе добре виходить, а можна те, що подобається. Для мене це –
театр. І своє життя хочу пов’язати із творчістю, донести до людей важливість мистецтва, щоб на це почали звертати увагу, – розповідає Ніка Гальчук. – Актори – вільні люди, і мені це імпонує. На сцені у тобі мають бачити людину, а не актора, ти маєш не грати роль, а жити тим, що робиш. Як тільки я вийшла на сцену театру, відразу зрозуміла, що це моє.
З радістю пригадує дівчина свою першу роль у виставі за твором «Вій». І те, як розвивалася далі, як сумувала за театром під час дистанційного навчання, як виступали з благодійною виставою про війну «Як ти?», щоб зібрати донати на ЗСУ.
А ще «Маски» мріють відновити фестиваль «Театральна сесія», започаткований цим колективом ще у 1999 році. Три роки поспіль він не відбувався із відомих причин.
– Цьогоріч ми готові відновити його та запросити до участі театральні аматорські колективи із різних куточків України, – каже дівчина.
Ніка Гальчук готова багато говорити про театральний колектив, бо «Маски» – це її друзі, сенс життя, яке бачить у творчості.
То ж нехай щастить нашій талановитій землячці в усіх починаннях. Правду хтось придумав, що насправді щасливий той, хто займається улюбленою справою.
