На площі Героїв Майдану у Шумську відбулася мирна акція як нагадування про усіх військовополонених та зниклих безвісти. Участь у заході взяли не лише жителі Шумської громади, а й Великодедеркальської та Кременецької – як одна велика родина, об’єднана спільною бідою.
Розпочалася акція мирною ходою вулицями Шумська – з плакатами, портретами рідних та вірою близьких у повернення додому військових, які потрапили у полон або зникли безвісти.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих захисників та захисниць, які віддали своє життя за Україну.
Така акція відбулася у Шумську не вперше – рідні безвісти зниклих воїнів та тих, хто перебуває у полоні, зібралися, аби вкотре заявити про свій пекучий біль, нагадати про своїх рідних, щоб їхні імена не були забуті.
Учасники заходу разом із отцем Миколаєм Бабієм (ПЦУ) помолилися за усіх зниклих безвісти та полонених.
Звернувся зі словами підтримки до учасників мирної акції міський голова Вадим Боярський.
Донька зниклого безвісти військовослужбовця Настя розповіла присутнім про те, як сильно чекає на свого татуся.
– Зниклий безвісти – це, як рана без крові, нічого не видно, але болить постійно. Це, як крик у безодню, що немає еха. Це, як любов, замкнена у тілі болю, – звернулася до учасників акції дружина безвісти зниклого воїна Оксана Супрунюк і зачитала лист, який написала до свого коханого чоловіка:
«Мій коханий…
Пишу тобі щодня листа про те, як сильно я тебе чекаю. Пишу про те, як я кохаю… Про те, як у молитві, на колінах про тебе зі сльозами в Господа благаю. Не чула твого голосу 11 місяців…
Нещодавно ти приходив до мене у сні, і ми там були щасливі. Ти був поряд. Я дуже сумую за тобою. Мені так важко без тебе, ти мені завжди говорив, що я сильна… Але без тебе я слабка… І якби не моя віра, я б, мабуть, не витримала.
Крайній раз, як ми розмовляли, ти переконував мене, що все буде добре, що декілька днів не буде зв’язку… Ці кілька днів перетворилися на довгі місяці тиші та невідомості. Ці місяці ми живемо з болем та з вірою в серці, що скоро ми тебе обіймемо і зможемо сказати, як сильно ми тебе любимо.
Рідненький, ми чекаємо на тебе, ми боремося за твоє повернення додому. Ми думаємо про тебе щодня, ми молимося, ти в наших серцях, в мріях, в сльозах і надіях. Ми віримо, що ти живий, ми просимо Бога за тебе. На кожному обміні дивимося з надією, що ти там будеш. Ми віримо, що все скоро закінчиться і ми будемо втілювати наші мрії в майбутнє. Любимо тебе, обіймаємо і сподіваємося, що скоро тебе побачимо».
Протягом акції діяла благодійна скринька. Усі могли задонатити, а зібрані кошти передадуть військовослужбовцям.
