У місцевих групах у соціальних мережах регулярно з’являються дописи із проханням допомогти знайти рідних нібито пораненого українського військовослужбовця.
Зазвичай у таких повідомленнях вказують прізвище, ім’я та по батькові захисника, населений пункт, звідки він родом, а також назву госпіталю чи медичного закладу, де він нібито перебуває. Наприкінці – заклик: «Максимальний репост! Можливо, хтось знає його рідних».
На перший погляд такі публікації викликають бажання допомогти. Люди щиро натискають кнопку «Поширити», адже здається, що це може допомогти військовому або його сім’ї. Саме на таку емоційну реакцію й розраховані автори подібних дописів.
Варто поставити собі просте запитання
Якщо у повідомленні зазначені повні дані військового – його прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, а інколи навіть військова частина чи місце лікування, то чому госпіталь мав би шукати його рідних через Facebook?
Медичний заклад має офіційні способи повідомлення родичів. За потреби працівники можуть звернутися до військової частини, територіального центру комплектування, органу місцевого самоврядування або інших державних структур. Для цього не потрібно публікувати персональні дані людини у відкритому доступі та просити незнайомців масово поширювати інформацію.
Саме тому такі повідомлення повинні викликати не бажання натиснути «Поділитися», а бажання перевірити інформацію.
Хто є автором таких повідомлень?
Ще одна важлива деталь – хто саме публікує допис.
Дуже часто це не офіційна сторінка госпіталю, не медичний працівник і не державна установа. Автором може бути анонімний акаунт або сторінка без жодних ознак справжності.
Якщо джерело інформації невідоме, довіряти такому повідомленню не варто.
Чому небезпечно поширювати такі дописи?
Подібні повідомлення можуть використовуватися з різною метою.
По-перше, вони створюють хвилю сильних емоцій. Тема поранених чи зниклих безвісти військових надзвичайно болюча для українців. Саме тому люди часто діють не раціонально, а емоційно.
По-друге, шахраї нерідко використовують так звану «підміну допису». Спочатку люди активно поширюють зворушливе повідомлення про військового. Коли воно набирає сотні або тисячі поширень, автор може змінити його зміст. У результаті користувачі вже поширюють зовсім іншу інформацію – рекламну, шахрайську або навіть маніпулятивну, не підозрюючи про це.
По-третє, сторінки, які регулярно публікують подібний контент, можуть поступово почати поширювати неправдиві новини, маніпуляції чи елементи російської пропаганди. Люди, які вже довіряють такій сторінці, менш критично сприйматимуть нові публікації.
Крім того, поширення неперевіреної інформації може порушувати право військового на приватність і завдавати додаткового болю його рідним.
Як діяти правильно?
Побачивши подібний допис, не поспішайте натискати кнопку «Поширити».
Спершу перевірте:
– хто є автором повідомлення;
– чи це офіційна сторінка медичного закладу або державної установи;
– чи є підтвердження інформації з інших надійних джерел;
– чи не містить допис емоційних закликів на кшталт «Максимальний репост!», які часто використовують для маніпуляції.
Якщо виникають сумніви – краще не поширювати повідомлення взагалі.
Емоції – найулюбленіша зброя пропаганди
Російська пропаганда та інформаційні маніпуляції дуже часто будуються саме на сильних людських емоціях – співчутті, страху, обуренні або бажанні допомогти.
Саме тому кожен користувач соціальних мереж має пам’ятати просте правило: не кожен допис, який викликає сильні емоції, є правдивим.
Справжня допомога нашим військовим – це не бездумне поширення неперевіреної інформації, а відповідальне ставлення до того, що ми читаємо і чим ділимося з іншими.
Перш ніж натиснути кнопку «Поділитися», поставте собі запитання: чи впевнений я, що ця інформація правдива? Іноді саме одна хвилина на перевірку може зупинити поширення чергового фейку.
