Передчасно обірвалося життя військовослужбовця Збройних сил України, жителя села Бриків Романа Бондарчука.
Роман народився у 1997 році в Брикові. Навчався у місцевій школі, згодом – у Шумській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Професію механізатора здобув у Шумському професійно-технічному училищі. У родині зростав разом із молодшою сестрою Христиною.
Згодом Роман одружився із Соломією, родом із Кременеччини. Молоде подружжя виховувало двох синів — Іллю, який навчається у другому класі, та трирічного Сергійка.
На захист Батьківщини Роман Бондарчук став у серпні 2022 року. Обіймав посаду сержанта із матеріального забезпечення роти безпілотних авіаційних комплексів. Свій бойовий шлях розпочав у лавах 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Як командир відділення, проявляв мужність, відповідальність і відданість, виконуючи бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, зокрема під час запеклих боїв за Бахмут.
Згодом військовослужбовець звільнився зі служби на рік для догляду за матір’ю.
У квітні 2024 року Романа знову призвали до лав Збройних сил України. Під час служби отримав поранення, однак після лікування та відновлення повернувся до своїх побратимів і продовжив боронити Україну.
За час служби відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Хрест хоробрих» за проявлені мужність і героїзм під час виконання військового обов’язку. Також нагороджений відзнакою «Командира 33 ОМБР» та медаллю «За хоробрість в бою».
Війна загартувала Романа, однак доля розпорядилася трагічно. 20 липня 2026 року життя військовослужбовця обірвалося на Харківщині внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
– Роман був надійним другом для своїх товаришів, завжди приходив на допомогу. Щоразу брав участь у благоустрої села, навіть коли перебував у відпустці. Захоплювався риболовлею, – розповідає староста Інна Гриценко.
Теплими спогадами про однокласника поділилася Яна Скорська.
— Ми з Романом провчилися дев’ять років у Бриківському НВК. Він був щирою, приязною та веселою людиною. Також був жвавим та непосидючим. Я пам’ятаю, що завжди усміхався, що б не сталося. Роман мав добре та чуйне серце. Любив брати участь у різноманітних заходах. Коли розпочалася повномасштабна війна, став на захист своєї Батьківщини. На жаль, він віддав найдорожче – своє життя. Ми пам’ятатимемо його не лише як мужнього захисника, а й як доброго друга та чудового однокласника.
Звістка про трагічну смерть військовослужбовця стала болючим ударом для всіх, хто знав, любив і поважав Романа.
Зустрічали захисника у рідному Брикові біля каплички Івана Богослова.
Поховали Героя у селі, де він народився, виріс і провів своє дитинство та юність. Його життєвий шлях був сповнений гідності, відповідальності та відданості Батьківщині. Він чесно виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
