Урсула Радзивілл – перша дружина Михайла Казимира Радзивілла. Проте її біографія варта не тільки кількох побіжних згадок, а цілого біографічного роману.
Народилася 13 лютого 1705 року у м.Вишнівці. Її хрестини у Білокриницькому замку стали приводом для найцікавішої інтриги української політики вісімнадцятого століття. Саме там близько познайомилися бабця Урсули Анна Дольська та її хрещений батько гетьман Іван Мазепа. Саме під впливом стосунків з Дольською Іван Мазепа переглянув своє лояльне ставлення до Московського царства та особисто царя Петра І, почав роботи над укладенням союзу зі Швецією.
Здобула чудову домашню освіту. Отримала в якості шлюбного віна маєток в Рохманові. До слова, в ньому Софія Боговитина з Четвертинським займалася перекладом Євангелія, а Раїна Могилянка-Вишнівецька утримувала друкарню Кирила Транквіліона Ставровецького.
Можливо, саме перебування в центрі української книжності, оповіді про творчий подвиг попередніх власниць і спонукали Урсулу до власної літературної творчості. Вона змолоду стала складати вірші та оповідки. У 1725 році вийшла заміж за Михайла Казиміра Радзивілла «Рибоньку», переїздить до замку Несвіж. Тут, окрім виховання дітей, вона займалася складанням п’єс та лібрето. Заснувала у 1740 році у Несвіжі придворний театр, а у 1746 році особисто очолила його. Відома як перша жінка-драматург Речі Посполитої. Писала польською мовою. У її доробку – 16 п’єс та 17 лібрето, що були зведені у збірки та видані вже після смерті талановитої княгині у 1754 році. У 2003 році твори перевидали. П’єси є поєднанням барокових форм й класицизму зі значною кількістю фантазії, гротеску, дотепних та любовних сцен. Про це свідчать їх назви, зокрема, «Любов – зацікавлений суддя», «Любов – досконалий майстер», «Дотепна любов».
Окрім віршованих творів, Урсула-Францішка є автором прозових текстів «Застереження моїй доньці» й «Про обов’язки християнського воїна». Померла 23 травня 1753 року у маєтку Пуцевичі.
Сергій СИНЮК.
