«Як добре, що в Шумську тобі не обривають ґудзиків», – сказала якось учителька у переповненому тролейбусі, яким ми добиралися на обласну олімпіаду. І справді, для життя у Шумську це суттєва перевага. Головне, що не треба зриватися о 6 ранку, щоб доїхати на роботу, а перед тим ще зібрати до школи 2-3 дітей. Особливо для таких сов, як я, які можуть працювати до ночі, але вранці таки дай поспати.
Чесно кажучи, ніколи не думала, що повернуся у свій рідний Шумськ, тим паче, що були цікаві пропозиції щодо роботи, але у грізні 90-ті сором’язлива випускниця тернопільського вузу не схотіла ризикувати і поїхала додому. І не шкодую, бо дуже люблю свій Шумськ і вірю у те, що тут можна розвиватися, було б лише бажання.
В останні роки трохи поїздила містами, тому у плані комунального комфорту у нас не критична ситуація, навпаки, є позитивні зрушення, хоча й не без недоліків. Поволі вчимося сортувати побутові відходи – тут спасибі американському проєкту «DOBRE», який виділив на такі цілі, а саме – на облаштування відповідних майданчиків та закупівлю індивідуальних контейнерів – солідну суму. Реалізовано ряд проєктів, які позитивно вплинули на якість життя у Шумську. Та що це я все сама, нехай ще й інші шумчани аргументують, чому їм зручно живеться у нашому невеличкому містечку. Що б тут змінили і чому не хочуть звідси переїжджати. Отож, поїхали.
Мене тут тримають люди, і це головний аргумент
Михайло Данильчук, 29 років, приватний сімейний лікар
Шумськ став другою домівкою для Михайла, його дружини (до речі, теж – лікаря) та синочка зовсім недавно. У 2015 році студент-державник отримав направлення у місцеву лікарню. Як жартує, потрапив сюди у заслання, хоча родинним корінням таки причетний до Шумщини.
Але відбувши «заслання», назад у Тернопіль не повернувся. А навпаки, залишився тут працювати разом з дружиною – теж тернополянкою. Продали в обласному центрі квартиру і почали успішно розвиватися саме тут. У 2018 року стартувала реформа первинної ланки медицини, і Михайло Данильчук створив першу в Україні безкоштовну приватну клініку. Тобто, кошти виділяє держава, вони ж тепер «ходять» за пацієнтом, але клініка приватна. Звісно, що для того, аби залучити пацієнта, потрібно було вкластися, закупити медичне обладнання, налагодити роботу. Тут і стали у нагоді кошти від продажу тернопільської квартири. Тепер у сімейного лікаря-ФОПа своя медична команда.
Логічно виникає запитання: а чому ж Шумськ, адже корінні тернополяни могли б успішно розвиватися і на рідних теренах, тим більше, можливості міста не порівняти з таким провінційним містечком, як Шумськ.
Я – доволі інтравертна людина. Для мене ніколи не було принциповим питанням, де жити – у мегаполісі чи у селі. Зізнаюся, що мені не буває нудно у чотирьох стінах з комп’ютером та книжками. Але тут мене тримають люди, і це головний аргумент.
У Тернополі буває таке, що сусіди з одного під’їзду між собою не вітаються, і це нормальне явище для великого міста, а в Шумську я, зізнаюся, навчився вітатися до сусідів. Люди тут дуже відкриті, приємні у спілкуванні, – розповідає Михайло Данильчук. – Тут немає проблеми з добиранням на роботу, три хвилини, і я у себе в офісі, хоча мав практику в Англії, у Німеччині, деякий час мешкав у Харкові, і знаю, скільки часу іде на те, щоб доїхати на роботу і повернутися додому.
Звичайно, що є у нас проблеми – скажімо, у Шумську бракує культурних розваг. Саме культурних – не барів чи ресторанів, а ось, як кінотеатру, театру, клубів за інтересами. Тут можна пофантазувати, але я розумію, що багато чого – не рівень Шумська, та от щось такого не вистачає. Та я вірю у можливості лоукосту – можна сісти і поїхати у будь-який куточок України чи світу та урізноманітнити своє дозвілля.
Є у нас комунальні недоліки – у мене навіть народилася думка створити громадську аполітичну організацію та ініціювати вирішення деяких проблемних питань з командою однодумців.
Як позитив, це наш реконструйований парк «Соснина», де дуже класно, я люблю тут відпочивати, часом мені здається, що це місце зробили саме для мене (сміється).
Сьогодні я не прив’язаний до якогось конкретного місця, але у Шумську мені подобається працювати, власне, завдяки людям. Приємно, коли для цього стараєшся і розумієш, що це шумчанам потрібно.
Історичне коріння древнього Шумська вражає
Лариса Колесник, 50 років, співробітник Шумського районного краєзнавчого музею:
– За двадцять дев’ять років, відколи мешкаю у Шумську, устигла прикипіти до нього душею. Для мене це друга батьківщина, для моїх двох дітей – уже перша. Вважаю, що не можна любити за щось. Є такий вислів – якщо ти любиш за щось, це вже не любов, а вигода. Я своє місто люблю просто за те, що воно є у моєму житті, – каже Лариса.
А місто і справді вабить до себе. Воно невеличке, тут немає скупчення транспорту чи людей, можна спокійно пройтися вулицями, відпочити, поспостерігати за поважним ритмом життя шумчан.
Мені подобається, що місто зелене, маленьке, ошатне – цим хоч чимось нагадує мені про рідну Іловицю. Я отримую задоволення, коли йду вулицями містечка і вітаюся до знайомих людей, а знайомі майже всі мешканці Шумська, а спілкування – найбільша розкіш у нашому житті.
Лариса Колесник розповідає про те, що їй цікава давня історія Шумська, починаючи ще з літописних часів. Ще б пак! Нині ж вона – співробітник Шумського краєзнавчого музею. І дуже багато робить для того, аби добре ім’я нашого міста підтверджувати новими дослідженнями, відроджувати забуте. Жінка навіть придумала цілу серію майстер-класів, і усі охочі можуть взяти у них участь. Ось, нещодавно, організувала такий по ткацтву, перед тим цілий рік шукали жінку, яка пам’ятає таке ремесло, щоб могла сісти за верстат і показати увесь ткацький процес.
Або, разом з колегами, виявляють талановитих людей у нашому містечку і влаштовують виставки їхніх робіт. Також Лариса Колесник пише цікаві дослідження про давнє життя міста і публікує їх на загал. Шукає забуті пісні, речі давнього шумського побуту, і з усім цим знайомить шумчан через газету або через соцмережі. Щоб робити таку велику справу, потрібно любити її та атмосферу рідного містечка.
– Шумськ є невід’ємною частиною мого життя, і частина мене самої, моєї сім’ї, – переконана Лариса Колесник.
Сюди завжди хочеться повертатися
Олександра Якимчук, 23 роки,
молода мама у декретній відпустці
– Шумськ – це мій дім. Куди б я не їздила, завжди хочу повертатися у місто, де спокійно, затишно і де всі люди свої, – розповідає шумчанка Олександра Якимчук.
Жінка переконана, що важливо, аби Шумськ розвивався, це для неї має значення, адже їхня молода сім’я наразі бачить себе саме тут.
– Мій чоловік успішно тут розвивається, і я також планую надалі реалізувати себе у Шумську, – каже Олександра. Вона переконана, що відтоді, як у державі розпочалася децентралізація і Шумськ став центром однієї з найбільших та найперших громад в Україні, то змін відбувається чимало. Правда, через нинішню ситуацію, реалізацію багатьох проєктів відклали у часі, але її родина вірить, що усе мине, і місто, громада, будуть розвиватися.
– Я – молода матуся, і для мене дуже важливо те, що бачить моя донечка навколо.
Ми кожного дня гуляємо, і так приємно, коли є оновлені тротуари, по яких з легкістю можна їхати візочком з малечою.
Найчастіше час проводимо у нашому парку «Соснина», це найкраще місце, де можна відпочити від метушні, від людей, від шуму автотранспорту.
Зміни, які сталися за ці роки, помітні, а саме – облаштування громадського простору у міському парку, реконструкція озера та роботи по його благоустрою, таке тішить, і хочеться, щоб на цьому не зупинялися, – ділиться думками Олександра.
Місто – комфортне для життя, тому добре було б, аби сюди поверталася молодь після навчання у вузах. Але є проблема з житлом, бо не кожному по кишені його придбати.
– Моя сім’я мешкає у багатоповерхівці, у квартирі, де я народилася і виросла.
Але питання про купівлю особистого житла виникало. І скажу одне, що з цим у нашому містечку трішки складно. Для порівняння, ми брали ближні міста, і в них ціни на житло доступніші, ніж у Шумську, і це засмучує.
Хочеться, щоб у нас розвивалася інфраструктура. Щоб були зміни у плані розваг, проведення дозвілля – затишний заклад харчування, кав’ярні, щось для комфорту батьків з дітьми. Сподіваюся, що з часом у нашому парку «Соснина» облаштують дитячий ігровий майданчик. Також потребують ремонту деякі вулиці, але вірю, що це питання часу, – ділиться думками Олександра Якимчук.
Та головне, дуже хоче, аби люди у нашому місті змінилися і почали цінувати все, що знаходиться навколо них, а не руйнували. Бо можна багато чого створювати та розвивати, але коли не буде усвідомлення того, що комфорт нашого життя багато у чому залежить від нашого ставлення до прописних істин, ми мало чого досягнемо. А хочеться, щоб було по-іншому.
Місто, яке можна обійти ногами
Мар’яна Паращинець, 43 роки, журналіст
– От за що люблю наш Шумськ, так це за те, що його можна за день обійти ногами, – розповідає Мар’яна.
Жінка переїхала сюди у 1999-му, але за цей час встигла полюбити Шумськ, і якби хтось запропонував повернутися додому на Рівненщину, ні за що не погодилася б.
– Наше місто дуже затишне. Його інфраструктура побудована таким чином, що усе доступно, на місці. Бо ж буває таке, що місто невелике, але установи розкидані по різних кінцях.
У нас усе зосереджено разом. Це дуже зручно для мешканців, адже за короткий час можна добратися до потрібної установи. Для моєї роботи це теж важливо, адже доводиться збирати чимало інформації, тому далеко ходити не треба. Напевно, завдяки такій компактності, для Шумська не актуальний міський транспорт. Навіть, якби він був, то це не мало б рентабельності, адже шумчани, переважно, ходять пішки або їздять власним транспортом.
У нас немає розвиненої мережі навчальних закладів, я маю на увазі ті, куди можна вступити після школи. Але не вважаю це проблемою, бо добре налагоджене транспортне сполучення із сусідніми обласними центрами, кілька разів на день курсують автобуси на Київ, без проблем можна дістатися до Польщі, і там, до речі, навчається чимало нашої молоді.
У Шумську є заклад професійно-технічної освіти, який минулого року отримав статус обласного – у ДНЗ «Шумське профтехучилище» можна здобути чимало робітничих спеціальностей, які на даний час є актуальними на ринку праці.
Тобто, наш Шумськ комфортний для життя, але є проблеми з роботою та житлом. З одного боку, у нас мало великих підприємств, де люди могли б гідно заробляти, а з іншого – це плюс у плані екології, адже місто порівняно чисте. Щодо житла, то купити квартиру чи будинок для молодої сім’ї накладно, бо ціни тут на рівні деяких областей.
Думаю, що у нас майбутнє за дрібним бізнесом, це – і зайнятість, і податки, питання тільки, щоб їх усі чесно платили, тоді будуть більші надходження у бюджет і можна розвивати інфраструктуру.
Зате є чимало магазинчиків, і, без проблем, можна придбати усе необхідне для життя. Або замовляти товари через інтернет, і вам доставлять їх на «Нову пошту» чи привезуть додому.
Потрібно розвивати сферу послуг і центри дозвілля – для молоді, для дітей, для людей старшого та середнього віку, ось цього нам справді бракує. Та, вважаю, що плюсів у нас більше, і мені є за що любити своє місто.
Читати також:
За вулицями Шумська тепер можна слідкувати з різних куточків світу
Сучасний УЗД-апарат для лікарні у Шумську придбали завдяки проєкту «DOBRE»
Хлопці з Шумська вчаться заробляти на смітті
Шумські локації до і після карантину: як змінилося місто через COVID-19
