Чи є у вашому місті притулок для тварин? Ні? Ось і в Шумську немає, а бездомних собачок та котиків вистачає. Що ж робити? Адже бездушні господарі дуже часто викидають на вулицю маленьких цуценят та кошенят, особливо – дівчаток. Ті через деякий час народжують своїх. І бігають вулицями у пошуках поживи. Буває, нападають на перехожих. Що ж робити з цією проблемою? Вона не нова, обговорювана. Та досі актуальна.
Шукаємо для тварин нових господарів
І тоді до справи беруться волонтери. Такі, як шумчанка Галина Іванова. Жінка не просто поселила у себе кілька таких тваринок. Вона шукає бездомних кішок та цуценят. Часто про них розповідають самі шумчани. Телефонують Галині. Бо знають, що жінка не байдужа до бездомних тварин. Годує їх, миє, лікує. Тоді – фотосесія. І світлини маленьких тваринок постить у соцмережах. І не тільки їх, а й дорослих собак та котів.
– Вони теж живі істоти. Хочуть любові і тепла. І жити у родині, де про неї подбають, – розповідає Галина. – Несу тваринок додому і мучу себе запитанням: «Де ж їх дівати? Куди прилаштувати?». Але минає небагато часу, і ми знаходимо такі родини. Людей, які згідні взяти до себе собачок чи кішок. Такі тварини згодом дуже вірні своїм господарям.
Якось Галина їхала автобусом у бік Кременця і побачила біля села Зеблази трьох собачок у траві. Назад поверталася з колегою автомобілем. Зупинилися, Галина сфотографувала, відразу зробила пост у соцмережі, і вже увечері одне цуценя виявили бажання забрати. Наступного дня по дорозі до Почаєва знайшовся господар для іншого. А як же залишити третє цуценя? Через добу і воно оселилося у затишному обійсті.
Одна не справилася, потрібна команда
– Одна я не справилася б. Тут важлива командна робота. І я рада, що у Шумську є люди, які переймаються такими проблемами. Ось, як Наталія Фаюра. Вона, крім того, що має свою собачку, прихистила ще чотирьох та опікується ними. Галина Гаргай більше по котах. Днями, завдяки їй, ми зробили добру справу. Галя возила до ветеринара у Рівне свого кота. І домовилася про його приїзд у Шумськ. Я запостила оголошення. На прийом звернулося чимало шумчан. Багато з них запитують, чи ще відбудеться така акція. Бо у нас проблема – простерилізувати тварину.
Крім коштів, треба ще й транспорт, аби завезти її. А не всі таку можливість мають. У Шумську потрібен такий спеціаліст. Думаю, що 20-30% шумчан простерилізували б своїх тварин. Можна організувати стерилізацію безпритульних кішок та собак. Ось я і носила на таку процедуру бездомну Жучку. Цю собачку ми доглядаємо спільну з однією жінкою. Наталя Фаюра водила Чучу, теж безпритульну, якою опікується. Але важливо, щоб був не тільки спеціаліст, а й приміщення, де можна хоча з тиждень перетримати тваринку після стерилізації.
Розшукали рудого і завезли у село
Галині Іванова розповідає, що за чотири роки, відколи займається чотирилапим волонтерством, знайшла однодумців. І зрозуміла, що наші люди не такі уже й байдужі. Бо переймаються проблемами бездомних тварин.
Якось знайома зателефонувала і каже, що у них на вулиці народила безпритульна собака. Ми спільно зробили фото. Я почала їх постити. І люди самі їхали і розбирали цуценят. А поки це відбувалося, сусіди годували тваринок, – розповідає Галина. – Або недавно ми завезли у Малі Садки дорослого собаку. Я на нього випадково натрапила. Шукала іншого, а познайомилася з цим великим рудим псом. Потім він зник з поля зору. А тут телефонує жінка і питає, чи нема у мене на приміті собаки. Візьмуть будь-яку і доглядатимуть. Відразу з дівчатами взялися розшукувати. Та знов проблема. Пса треба завезти у село. А як? Він великий, облізлий увесь. Переживали, шукали, домовлялися. І тут місцевий таксист погодився це зробити. Бачили б ви, як раділи у родині новому чотирилапому другові. Правда, увечері пес зник. Захвилювалися, але на ранок повернуся до нових господарів. Це означає, що він їх прийняв. Відчув любов і турботу.
Під час карантину прилаштували сім тварин
Галина розповідає, що під час карантину менше цим займалася. Бо ж було проблемою доставити тварину до господаря. Автобусного сполучення не було. Та це вона так із скромності каже. Бо насправді вдалося прилаштувати сім тварин за цей період. А коли на місцевому ринку собака народила 12 цуценят, їх перетримували у вольєрі Галі Гаргай, доглядала Зоряна Серветник. А Галина виконувала інформаційну функцію – розповсюджувала оголошення про безпритульних тварин. І люди їх розібрали. Як і дев’ять цуценят від іншої «мами».
– Треба у таких випадках правильно сформулювати пост, щоб людей це зачепило, – ділиться досвідом Галина. – І пам’ятати, що собаку мало хто прийде забирати сам. У більшості випадків її потрібно доставити до нового господаря. І тут на поміч приходить Мар’яна Любарева. Вірніше, приїжджає власним автомобілем. І розвозять цуценят не тільки по Шумщині. А й у сусідні райони та за межі області. Під час карантину доставили у село на Хмельниччині уже третю собачку.
Часто за пальне платять самі
А скільки тварин перевозили з Мар’яною, важко перерахувати. А це – не тільки морока, час, а й кошти. Вони потрібні на пальне. Тому частенько платять самі. Правда, за минулий рік люди допомогли зібрати близько 2,5 тис. грн, майже половину них – ГО «ІнСорс». Під час заходів, які організовують її активісти.
А ще ж потрібно харчувати тварин. Адже доки їх прилаштують у нові родини, треба годувати. Ось і беруть додому чотирилапих. Часто тварини хворі. Дається взнаки бродяче життя. Тому й ліки для них потрібні.
Недавно побачили у соцмережах оголошення про безпритульну собаку. Пізно ввечері кинулися розшукувати. Сфотографували, дали оголошення. І знайшли господаря – днями відвезли з Мар’яною тварину у Вишнівець.
Галина з радістю розповідає про те, як вдалося при лаштуватися породисту собаку, яка чомусь опинилася на місцевому ринку.
– Пригадую, це було якраз на свято Миколая. Ми з Наталею Фаюрою були ведучими на святі біля міської ялинки. Я уся така у костюмі мишки. А тут телефонують люди і кажуть, що приїхали за твариною. Біжу на ринок, щоб переконатися. То треба було бачити, як ожила собака, коли їй одягнули нашийника. Як гордо і слухняно ішла вона базарним рядом. Бо зрозуміла – тепер у неї буде домівка, – розповідає Галина.
Притулку наразі не буде: мало коштів
І таких добрих справ на рахунку Галини Іванової та її колег – безліч. Люди по-різному ставляться до цієї проблеми. Але розповідати про таких людей варто. Бо вони роблять велику справу. Бо завдяки такій волонтерській роботі на вулицях меншає безпритульних тварин. А власним прикладом закликають інших не бути байдужими.
– Помітила, відколи ми говоримо про це людям, вони стали більше уваги приділяти питанню безпритульних тварин. І я бачу, що їх у місті поменшало. А коли б ще вирішити питання із стерилізацією, то ще стане краще. Нехай 1-2 безпритульні тварини у місяць. І це вже добре. А люди, переконана, долучилися б до цього фінансово.
Сподіватися, що у районі чи місті відкриють притулок для бездомних тварин – не варто. Бо потуги бюджету не ті. Не вистачить коштів.
Не так давно обговорювали ідею будівництва спільного притулку. На кілька районів. З центром у сусідньому Збаражі. Та питання згодом затихло. А тварини ніде не зникли. А утримувати притулок на один район чи громаду – питання не з дешевих, для цього потрібні солідні кошти.
Ось і виручають наразі волонтери. Та ця справа – не з легких. Адже одне – взяти на себе таку відповідальність. Треба присвятити себе цій роботі. Не у кожного вистачить сил та часу це робити. Бо, крім любові до тварин, треба щодня думати про харчі, ліки, стерилізацію та масу інших питань.
Читати також:
Від пункту “А” до пункту “Я”. Якою вийшла абетка Шумська, яку ми написали
Що потрібно робити, аби змінити життя у Шумській громаді. Три історії від активних та ініціативних шумчан
Чи зручно сьогодні жити у Шумську. Про реалії провінційного комфорту розмірковують місцеві мешканці
Які питання у громаді потрібно вирішувати у першу чергу. Рейтинг шумських проблем
