Обдарованій, цілеспрямованій, вимогливій до себе учениці 8 класу Шумбарської гімназії Карині Чумак подобається навчатися, робить це із задоволенням, але старається налаштовувати процес так, щоб не було важко. Дівчина – переможниця численних олімпіад, конкурсів районного та обласного етапів. Нещодавно ми поспілкувалися з Кариною, яка впевнено йде до поставленої мети.
– Ти відмінниця з першого класу?
– Так, усі ці роки приділяю належну увагу навчанню, маю похвальні листи.
– Напевне, у Тебе напружений графік?
– Звичайно, що підготовка до уроків займає немало часу, але стараюся організувати свій день якісно: щоб виспатися і щодня мати сили отримувати нові знання. Особливо важкі останні дні перед якоюсь важливою олімпіадою, тоді, коли потрібно повторити за день великий обсяг інформації і ще багато довчати.
– З якого класу почала перемагати в олімпіадах?
– Перша моя маленька перемога була ще в третьому класі, це була навіть не олімпіада, а конкурс з української мови ім.Петра Яцика, тоді я зайняла ІІІ місце. Перші місця в районі і області почала виборювати вже цього року.
– Зі скількох предметів здобула перемогу в олімпіадах?
– З математики, німецької мови, історії, української мови та літератури, фізики, біології, інформаційних технологій, математики.
Моє найбільше досягнення – це ІІ місце у фінальному етапі всеукраїнської учнівської олімпіади з історії, раділа, коли дізналася про результат. Олімпіада відбувалася у дистанційному форматі (18-20 квітня).
– Хто допомагав Тобі готуватися?
– Вчителі, а підтримували батьки і сестра, що було для мене дуже важливим. Ніяких репетиторів у мене немає, лише вчителі з моєї гімназії.
– Які враження від участі в олімпіадах?
– Лише позитивні, кожна олімпіада загартовує, адже потрібно осягнути доволі великий обсяг інформації. Кожен предмет хоче від тебе різного, і деколи було важко різко переключатися з простіших предметів до точних наук, які потребують більше уваги і старань.
– Яка з олімпіад для Тебе була найскладнішою?
– Складнішою і, однозначно найуспішнішою, була олімпіада з історії, я б навіть сказала, що це ряд олімпіад, адже спершу був районний етап, далі – обласний, а вже потім – всеукраїнський. За цей проміжок часу я дуже полюбила історію і надзвичайно сильно поважаю вчителя, який навчав мене цьому предмету. Це – Роман Устимович Кондратюк. Дуже хороший і людяний чоловік, з яким просто знайти спільну мову. Педагог та його методика навчання варті поваги.
– Що для тебе означає брати участь в олімпіадах?
– На мою думку, це дозволяє учням оцінити власні можливості, адже саме в такі моменти дуже добре видно, який напрям тобі дається краще, що подобається. Наприклад, мені до душі філологія, а точні науки потребують більше зусиль. Таким чином можна визначитися, куди краще вступати після закінчення школи.
– Можливо комусь хочеш подякувати?
– Я хочу подякувати своїм батькам і сестрі, адже вони завжди у мене вірили і підтримували, раділи кожному результату, розділяли зі мною радість.
– Чи треба докладати значних зусиль, аби отримати бажаний результат?
– Однозначно, не доклавши достатньо сил – результату не досягти, адже потрібно розуміти, що олімпіадний рівень передбачає не тільки знання шкільної програми, потрібно повторяти матеріал за попередні роки, отримувати додаткову інформацію. Буває таке, що через це недосипаєш, здається, що уже немає сил вчитися. У такі моменти важливо розуміти, навіщо ти це робиш.
– Який предмет є улюбленим? Чому?
– Готуючись до олімпіади з історії, зрозуміла, що вона стала моїм улюбленим шкільним предметом. Багато залежить від вчителя, а він у мене – найкращий. А ще – чим більше заглиблюватися у вивчення якогось предмета – тим легше його осягнути.
– Як вважаєш, аби досягти успіху у житті, які риси характеру потрібно в собі розвивати?
– Перш за все, потрібно бути терплячим і наполегливим, знати, чого ти хочеш досягти, завжди рухатися вперед, ніколи не зупинятися на досягнутому та вдосконалюватися.
– Чи залишає тобі навчання час на якісь захоплення?
– Я дуже люблю вишивати бісером. Створила уже багато картин, але особливо люблю вишивати ікони. Коли готуюся до олімпіад, то зовсім не залишається часу на хобі, а коли є день відпочинку, то обов’язково проведу його з голкою і ниткою в руках.
– Уже визначилася з майбутньою професією?
– Мрію стати лікарем.
– Що б ти побажала сучасним учням?
– Розширювати свій кругозір та повірити у власні сили, зрозуміти, що насправді круто бути розумним та кмітливим.
