Шумська громада прощалася ще з одним Героєм – на війні загинув 40-річний Василь Чернюк.
Народився воїн 3 квітня 1984 року у Васьківцях. Навчався Василь у сільській школі. Коли подорослішав, їздив на заробітки. Рано втратив батька, який хворів, і рідні довгий час його доглядали.
Проживав разом з мамою Галиною. Мав старшого брата Ярослава.
9 листопада 2023 року Василя мобілізували. Спочатку служив у Чернівецькій області, згодом потрапив на Харківщину. Виконував обов’язки інспектора прикордонної служби – помічника гранатометника. Останнім часом жив в одному бліндажі з побратимом із Шумська Олегом. За період служби один раз приїжджав у відпустку – це було влітку минулого року. Тоді старався з усіма зустрітися та поспілкуватися.
– Добродушний, щирий, слухняний, працьовитий – ці слова про Василя, – каже староста села Ірина Горобець. – Він часто підсобляв односельцям, не просячи нічого натомість. Коли бачив, що хтось виполює картоплиня, не чекав, щоби його попросили, а відразу ж брався допомагати. Потрібно дрова комусь порубати, Василь не відмовляв. Був спритним, завжди посміхався, вмів все перевести у жарт. Якщо Василеві хтось довіряв якусь таємницю і просив нікому не розповідати – вмів дотримуватися слова.
Зі старостою села Іриною Вікторівною військовослужбовець спілкувався часто. Все казав: всі до когось телефонують, то я буду до вас.
Останній раз вони розмовляли 5 січня. Це була неділя. Того дня Василь телефонував ще двом односельцям. Казав, що вже, напевно, не повернеться додому. Чи передчував щось, чи занепав духом – ніхто про це вже не дізнається.
7 січня Василь Чернюк загинув від поранень, несумісних з життям, у районі населеного пункту Кругле Харківської області.
На щиті востаннє повернувся додому старший сержант Василь Чернюк. Живим коридором, не стримуючи сліз, тримаючи у руках стяг та квіти, захисника зустріли рідні, односельці, представники влади, жителі громади. На площі Героїв Майдану у Шумську священнослужителі відслужили панахиду та разом з присутніми помолилися за упокій душі Героя.
Далі кортеж із загиблим вирушив до батьківської хати. Поховали воїна у рідних Васьківцях.
Недолюбив, недокохав… Воїну було лише 40 років. За традицією, присутнім роздавали весільний коровай, адже Василь був неодруженим.
Комунікабельний, позитивний, щирий, доброзичливий – таким запам’ятають його односельці.
Вічна пам’ять Герою!
