У Шумській громаді – скорботний день. В останню земну дорогу сьогодні провели воїна В’ячеслава Меланченка, 1990 року народження, який загинув, обороняючи Україну.
Народився В’ячеслав у містечку Курахове, що на Донеччині. Там виріс, там навчався у школі. Після закінчення навчання у місцевій школі пішов працювати у ТЕС – у паливно-транспортний цех. За старанність та професіоналізм неодноразово отримував подяки та грамоти.
У юному віці втратив тата – саме тоді, коли хлопцеві так потрібна була батькова підтримка, але рідної людини не стало. Мамі Ганні Павлівні довелося самій ставити дітей на ноги.
У В’ячеслава є старша сестра Світлана. Жінка теж була військовою. Але через стан здоров’я донечки звільнилася із ЗСУ.
А до того родина перебралася із неспокійного Курахового на Шумщину.
– Знайомий зв’язав мене із волонтерами, і так я потрапила на Шумщину, – каже Світлана. – Привезла сюди маму з донечкою, а коли звільнилася, тобто, з 2023 року, і я проживаю тут. Придбали у Шумську будинок.
З надією чекали на повернення додому сина, брата і дядька В’ячеслава, адже родині так потрібна чоловіча підтримка. Планували, що усі разом житимуть у Шумську. У наше місто В’ячеслав приїжджав лише один раз – під час відпустки. Це було 8 березня 2023 року.
Не судилося збутися надіям. В’ячеслав загинув у день свого народження – 4 серпня 2023 року, під час бойових дій поблизу міста Красногорівка Донецької області. Понад два роки воїна вважали безвісти зниклим. І аж тепер сім’я змогла поховати рідну людину за християнськими звичаями.
– Побратими завжди ставилися до В’ячеслава з повагою. Він усім допомагав, ніколи не відмовляв, для всіх знаходив час. Як каже про нього наша матуся – золота дитина. В’ячеслав був добрим, щирим, без шкідливих звичок. Коли ми обоє служили, то підтримували один одного, – ділиться спогадами про брата сестра Світлана.
27 жовтня Шумська громада зустріла захисника, Героя України В’ячеслава Меланченка, встеливши шлях квітами та схиливши голови у скорботі. На площі Героїв Майдану священники разом з шумчанами помолилися за упокій душі відважного воїна. Заупокійну Літургію відправили у Свято-Преображенському храмі. Далі колона попрямувала до шумського кладовища, де знайшов спочинок військовослужбовець із Курахового.
Поховали воїна з усіма військовими почестями, як і належить, адже він віддав своє життя за мирне небо над Україною, за незалежність та свободу нашої держави. Хоча сам і не встиг нажитися на цій землі, не встиг створити сім’ю. Але встиг стати відважним захисником, завдяки якому ми сьогодні живемо.
