Захищаючи Україну, загинув наш земляк Віталій Поліщук. Родинне коріння Героя пов’язане із Шумщиною – тут він народився.
Його мама, Галина Іванівна – родом з Мирового, тато, Микола Володимирович – з Калуша. Тоді молода сім’я часто мешкала у селі, на батьківщині мами.
Шкільні роки Віталія минули у Калуші. Після цього вступив до коледжу. Працював за спеціальністю у «Калушкарпатнафтохімі». Служив в армії.
У 2014 році їздив на Майдан, щоб підтримати протести проти антиукраїнського уряду. З серпня 2014 по 2015 роки служив в АТО. Віталій – один з небагатьох, кому вдалося вийти із Дебальцівського котла. Тоді 7 днів не давав про себе знати. Повернувшись з АТО, працював у Калуші на заводі будівельних металоконструкцій. Коли не мав роботи, завжди приїжджав у Мирове, щоб допомогти мамі та бабусі.
З початком повномасштабної війни Віталій одним із перших пішов боронити Україну від російського агресора. Через тиждень у Збройні сили призвали його брата Ігоря, який і зараз боронить країну від ворога. Віталій та Ігор – патріоти своєї Батьківщини. Для них Україна – понад усе.
– Віталій з багатьма дружив, усі його любили. Був доброзичливим, безвідмовним, жив для інших, – такими пам’ятають його друзі, знайомі.
Побратими воїна написали у соцмережі, що Віталій – найкращий друг. І навіть прислали відомості, де записано, скільки він з друзями підбив танків, БМП, знищив ворожої техніки.
– Віталій та Ігор знаходилися за 10 кілометрів один від одного, під Бахмутом, та жодного разу брати не зустрілися, не побачилися, адже тривали бої, – каже дружина Ігоря Оксана. – Але завжди були на зв’язку.
У грудні минулого року Віталій приїжджав у відпустку. Звичайно, відвідав улюблене Мирове, де зустрівся з друзями. Одруженим не був. Захоплювався автомобілями.
– Віталій на 10 років за мене молодший, – розповідає його друг з Мирового Роман Шмирук. – Він з хлопцями завжди приходили до мене повчитися, адже удома я маю столярну та слюсарну майстерні. Тож допомагали мені. Віталій був добрим, спокійним. Завжди радився. Нікому не зробив зла. Коли приходив у відпустку – подарував мені бандерівського прапора, наклейку «Шеврон».
Останній раз Віталій надіслав рідним повідомлення 16 лютого. Він цілий місяць не телефонував, тільки писав: «У мене все добре».
20 лютого 2023 року, боронячи Україну на Бахмутському напрямку, в бою з окупантами Віталій Поліщук загинув. Йому було всього 36.
Поховали Героя у Калуші на Алеї Слави, що на міському кладовищі, з усіма військовими почестями водночас з іншим загиблим воїном Андрієм Паньківим.
