Ангелом повернувся додому Віктор Леткий – захисник, Герой України, якого понад рік вважали безвісти зниклим.
Народився Віктор у Шумську у 1978 році. Подружжя Летких виховувало п’ятеро дітей. Віктор був другим, мав ще троє сестер та брата. У юному віці втратив батька, тож мамі самій довелося ставити дітей на ноги. Після закінчення школи навчався на будівельника у Шумському профтехучилищі. Їздив на заробітки на птахофабрику на Дніпропетровщину, а також за кордон.
3 липня 2024 року чоловіка мобілізували. Спочатку навчання проходив на Яворівському полігоні, згодом – на Житомирщині, потім його відправили на передову. Служив стрільцем обслуги аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону.
Загинув військовослужбовець 28 вересня 2024 року, у свій день народження, при виконанні бойового завдання поблизу пункту Богоявленка, що на Донеччині.
Чоловік мав хобі – рибалити, навіть сам вудки майстрував. Коли мав веселий настрій – любив поспівати. А ще залюбки грався із дітьми, особливо – з племінниками, купляв їм солодощі, був щирим.
– Коли приходив, то запитував, що вам купити: чи морозива, чи цукерок. Тоді йшов до магазину і пригощав, – згадує сестра Віктора Марійка.
– Віктор був добрим, слухняним, працьовитим, завжди приходив на допомогу. А ще – компанійським, мав багато друзів, підтримував їх, – каже сестра Галина.
Я теж знала Віктора, як доброго, щирого, працьовитого. Завжди спілкувався із сусідами, цікавився, як вони, що роблять.
Коли був на передових позиціях, як тільки випадала нагода, завжди телефонував до мами, до рідних. Останній раз вони спілкувалися 25 вересня по відеозв’язку з телефона побратима. За кілька днів у Віктора мав бути день народження. Тож рідні хотіли його привітати. Коли зателефонували 28 вересня, він уже не відповідав.
Рік і місяць Віктора Леткого вважали безвісти зниклим. Але за результатами ДНК-експертизи підтвердили смерть військового.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати близької людини.
Сьогодні на площу Героїв Майдану прийшли віддати шану Герою, який мужньо захищав рідну землю, родина, влада, друзі, сусіди, жителі Шумської громади. Як і належить – поховали захисника України з усіма військовими почестями. Він знайшов свій спочинок на рідній землі, де народився, де виріс, де проживав.
Віктор був неодруженим, тож на похороні роздавали коровай.
Небесне військо поповнилося ще однією душею українського воїна. Тож нехай добрий, світлий спомин про нього залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх нас.
