У Будинку культури м.Шумськ відбулася молитва за дітей-сиріт. Організатором заходу виступила церква «Світло життя». Присутніх у залі схвилював відеоролик про дітей-сиріт.
– Сьогодні ми молимося за всіх дітей-сиріт України, щоби Бог витер їхні сльози, щоби Бог утішив їхні серця, щоби Бог дав бажання в їхньому серці теж молитися до нього, щоби батьки відкрили свої серця і впустили сироту, тому що чужих дітей не буває, – зазначив пресвітер церкви «Світло життя» Петро Головатюк та запросив священнослужителів м.Шумськ помолитися до Бога за всіх дітей-сиріт України.
Слово мав заступник міського голови Олександр Макаревич, який, в першу чергу, подякував тим людям, котрі розділили свої серця з маленькими сиротами, священнослужителям, які моляться за долі сиріт. Побажав усім Перемоги та Божої опіки.
Начальник служби у справах дітей Світлана Белякова у своєму виступі зазначила, що молитва стала невід’ємною частиною нашого повсякденного буття. З молитвою ми засинаємо, з молитвою зустрічаємо новий день. І сьогоднішня спільна молитва є набагато потужнішою і подарує всім дітям-сиротам щасливе дитинство.
Кожен день кількість дітей-сиріт в Україні, на жаль, зростає. Значною мірою й через те, що тривають обстріли мирних українських сіл і міст.
У Шумській громаді проживає понад 60 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Тішить те, що лише 5 із них виховуються в інституційних закладах – інтернатах.
Решта, завдячуючи нашим опікунським сім’ям, мають повноцінні, люблячі родини.
У громаді діють 3 дитячі будинки сімейного типу, 5 прийомних сімей та 18 – опікунських. Ці люди відкрили свої серця для діток, прийняли їх у свою сім’ю, огорнули теплом та увагою.
Для того, щоб діти зростали у любові, батьки докладають неймовірних зусиль, праці, старань. У знак подяки для них прозвучала пісня «Батьки мої».
Родина пресвітера церкви «Світло життя» Петра Головатюка теж має прийомних діток. Про те, як Бог чує їхні молитви та дарує любов і радість, розповіла дружина і мама Тетяна. Зокрема, жінка пригадала, як кілька років тому потрапила у жахливу ДТП, а Бог зберіг її та дарував життя.
Вірш про свято продекламувала одна із доньок Головатюків, яка знає, як воно – бути сиротою.
Пригадав Петро Головатюк, як одинадцять з половиною років тому вони з дружиною зробили для них важливе рішення – взяли дітей-сиріт у свою сім’ю. Розповів як Бог готував їхні серця для цього.
У церкву на його ім’я прийшов конверт з написом: «Альянс. «Україна без сиріт». Там було багато інформації про дітей-сиріт, розповіді про інтернатне життя. Порадилися із дружиною та вирішили взяти дитину-сироту у свою сім’ю. Подружжя взяло на виховання хлопчика та двох дівчаток.
Родина Головатюків продемонструвала на відеоролику, якими були ці дітки одинадцять років тому, як вони зростали.
А щоб побачити, якими вони є сьогодні, діти вийшли на сцену: Вікторія, Сніжана та Володимир. Зараз вони – студенти.
Тетяна та Петро кажуть: вдячні Богу за те, що допоміг їм виховати дітей, навчив любити, молитися за них та благословляти.
На завершення заходу дітей пригостили солодкою ватою.
