Зустріч з поетесою, письменницею, журналісткою, перекладачкою, блогеркою Любов’ю Бурак відбулася у Публічній бібліотеці Шумської міської ради. Авторка відома за творчим псевдонімом Дзвінка Торохтушко.
Під час зустрічі письменниця розповіла про свій творчий та життєвий шлях. Хто був присутній на заході, ознайомилися з її літературним доробком. Дзвінка Торохтушко є авторкою творів різних жанрів – від дитячих віршів і казок до прози й лірики.
Письменниця розповіла про те, як виник її псевдонім. Тато Любові хотів назвати донечку Дзвінкою, але бабуся категорично була проти такого імені. А «торохтушкою» її називав улюблений вчитель, якому допитлива дівчинка ставила багато питань.
Особливе місце у творчості займає тема війни. Знаковим є вірш «Молитва», яка у співпраці з композитором Борисом Севастьяновим, гуртами ТаРута і «Гайдамаки» став популярною піснею.
Під час зустрічі поетка продекламувала уривок з прозового роману «Масік», який не залишив байдужим жодного з присутніх.
Шумчани мали змогу придбати книги з автографом письменниці.
Зустріч стала можливою завдяки ГО “Захист держави”.
Для довідки: Народилася письменниця 2 лютого 1972 року в містечку Кременець. Читати навчилася у віці 3 роки. Через рік — самотужки записалася до бібліотеки.. Починаючи з 12 років, Люба почала відвідувати гурток юних журналістів. Перші дитячі публікації принесли перші скромні гонорари, які були вкрай потрібні для сім’ї, що мала дуже скромні статки на той час. Перші піонерські статті побачили світ у кременецькій районній газеті. Пізніше почали появлятися видання в тернопільських, рівненських, збаразьких і шумських часописах.
Після школи спробувала вступити до Тернопільського педінституту. Спроба, не зважаючи, навіть, на грамоту переможця республіканської олімпіади з української мови, виявилася невдалою. Потім була робота в кременецькому закладі громадського харчування.
З майбутнім чоловіком Люба познайомилася на найпершому в Кременці екологічному мітингу. Саме на ньому вперше прозвучали в Кременці вірші Стуса, повстанські пісні та гасло «Слава Україні». Чоловік у 1994 році закінчив семінарію, його направили служити до міста Дніпродзержинськ. Так родина опинилась на сході України. 1999 року родина переїхала до Кам’янця-Подільського. З 2008 року родина живе у місті Тернопіль.
Починаючи з 1991 по 2009 рік, у родині народилося шестеро дітей. Попри це, Любов Бурак знаходила сили й час для самоосвіти та професійного вдосконалення. Вона самотужки почала вивчати слов’янські мови (польську, чеську, словацьку, хорватську). Вдосконалювала мовні навички через живе спілкування з римо-католицькими священниками та монахинями. Почала читати в оригіналі тексти, написані різними мовами, займатися перекладацькою роботою. Саме ці навички впродовж кількох років дозволяли їй у такий спосіб заробляти на життя.
Вся родина Л. Бурак брала активну участь у подіях Революції гідності, а пізніше і війни на сході України. Активно займалася волонтерською діяльністю і допомагала нашим бійцям. Чоловік Л. Бурак – військовий капелан Майдану, а згодом Правого Сектора і 5 ОБАТу УДА. Два старші сини Дзвінки Торохтушко служили на сході України.
