Персональну виставку робіт майстрині художньої вишивки Галини Цезарук під назвою «Чарівна мить – душі творіння» презентували у Публічній бібліотеці Шумської міської ради.
– Любов до вишивки не може з’явитися сьогодні чи завтра. Вона закладена з народження – це генетично, це споконвічно, тому що українці звикли бачити навколо себе красу, – каже Галина Цезарук. – Немає такої української оселі, де б не було вишивки. Нехай би які скрутні були часи, кожна українська жінка старалася вишити одяг собі та рідним, прикрасити домівку. Зараз дуже важко говорити про щось веселе, зважаючи, що твориться на Херсонщині. Там втрачається надбання багатьох поколінь, на це страшно дивитися. Ми щасливі, що живемо на цій землі, і у нас немає такого лиха. Маємо можливість зустрітися і спілкуватися.
Жінка – майстер ручної вишивки 4 та машинної – 5 розряду. Спочатку творила для своєї родини. Згодом знайомі почати просити про це.
– Згоджувалася тільки тоді, коли бачила, що вони цінують мою роботу. Бо ручна вишивка – це розкіш, не кожен може її собі дозволити. Такий виріб буде передаватися з покоління в покоління. Якось молода пара попросила вишити сорочку на весілля у єврейській сім’ї. Так хотіли акцентувати на тому, що вони – українці. У чоловіка була сорочка з тризубом, а в дружини – ні. Тоді жінка попросила створити таку і для неї. Коли на весілля вона одягнула вишитий виріб та прикрасу з діамантом, ніхто на дорогоцінність не зважав, усі дивувалися, яким чином там прикріплений тризуб, – розповідає Галина Цезарук.
У доробку майстрині є вишитий Державний Гімн України. Та її найулюбленішим витвором є костюм на випускний для донечки Софійки.
– Візерунок взяла свій, – розповідає. – Тільки фасон трішки скопіювала. Вишивала три тижні – і вдень, і вночі, бо вдома – господарка, городи. А кожний стібок – це рух руками. Має вишиту сорочку і син, – ділиться секретами свого захоплення шумська майстриня.
Усі, хто завітали на виставку, могли ознайомитися із процесом творення сорочки. Це – трудомістка, нелегка робота, яка на теперішній час є розкішшю.
Деяким вишивкам пані Галини – 15 років, але вони є актуальними до сьогодні. Пам’ятає свої перші роботи. Завдяки учительці трудового навчання Філіні Сусол зрозуміла, що це – її. А ще навчилася в’язати макраме. Також завдячує Рені Пархом’юк.
Жодної сорочки майстриня не вишивала спонтанно, вона обов’язково хотіла подивитися на людину, вловити її риси характеру і зробити так, щоб вдяганка їй пасувала. Роботи Галини Цезарук є за кордоном – у Німеччині, Польщі, а також – на обкладинках журналу «Вишиванка». Важлива деталь на усіх сорочках – вишиті бджілки. Їх майстриня використовує як власний логотип. Це навіть символічно, адже ці комахи – доволі працелюбні. А, щоб вишити сорочку, теж потрібно затратити багато часу, сил та енергії.
Часом, щоб створити новий виріб, запозичує ідеї із журналів та книг. Майстрині дуже подобаються роботи Марії Приймаченко.
Також Галина Цезарук робить ляльки-мотанки, використовує для цього навіть маленькі елементи з вишивок.
– На виставці є робота моєї мами – скатерка. Вона її перешивала із творіння своєї мами, а та, відповідно, своєї мами. Це вже сімейна традиція, на якій тримається український рід.
Майстриня розповіла, що зараз творить мало. Каже, що на душі неспокійно, адже в Україні – війна. Через це немає натхнення, а без нього ніяка робота не клеїться.
Майстриня дуже хоче, щоб настав мир і спокій у країні. Це головне, а тоді буде бажання втілювати мрії та нові ідеї.
Бібліограф Олена Хрещук подякувала Галині Цезарук за виставку і побажала натхнення, щоб надалі поповнювати свою колекцію. На завершення заходу майстриня пригостила усіх тортом «Вишиванка».
Виставка робіт Галини Цезарук діє у Публічній бібліотеці Шумської міської ради із 6 по 13 червня.
