Лавандове поле Лілії Ковальської: у її садибі є мініставок із лататтям та інші дивовижі

Дедеркалка Ліля Ковальська ось уже 32 роки плекає свій сад – відколи з чоловіком Олегом перебралися у власну оселю. Концепцію розвитку мініатюрного ботанічного саду протягом такого значного часового відрізка, звісно, змінювала.

Пані Ліля – особистість творчо обдарована тонким естетичним чуттям, завжди в авангарді пошуків всього нового, що приносить задоволення.

На її обійсті прекрасно уживаються кілька тисяч рослин. Але останніми роками садиба Ковальських здобула популярність серед любителів прекрасного саме завдяки лавандовому полю.

– Любов до  лаванди у мене, либонь, на рівні генів. Моя бабуся Люба, мамина мама, завжди ще за радянських часів мала в себе пучок лаванди. Де вона його брала – не знаю. У ті роки ця рослина була рідкістю. Безпосередньо лавандою займаюся років зо 20. У мене на полі до 12 різновидів вузьколистої лаванди і генетично модифікованого лавандину. Останній є парфумерною культурою. Лаванда є і лікарською, і косметичною сировиною, і – як декоративна оздоба, – із знаннями справи розповідає пані Ліля. – Я починала з кримської лаванди. Квіти переважно зимостійкі. Але завжди хочеться незимостійких. Мені дуже подобається адаптовувати нові породи до нашого середовища. Зараз працюю над 4 сортами. Щось виходить, щось – не дуже. Щось та й залишиться.

Ліля Володимирівна у свій час  підійшла до справи з наукового боку. Відправила на аналіз зразки ґрунту із власного городу у спеціалізовану лабораторію. Виявилося, що її земля не надто родюча для більшості традиційних у нашій місцині культур. Найбільше підходить саме для розведення  лаванди. Спілкується зі знаним агрономом Леонідом Косом, товаришує із його дружиною.

У цьому році першими гостями на лавандовому полі було саме це подружжя. Розповідає, як у гонитві за прибутком паплюжать українські ґрунти монотехнічними культурами – соєю, ріпаком, соняшником. Як отруюють різноманітною хімією. Пан Леонід дійшов до висновку, що на наших землях при мінімальному хімічному супроводі може успішно розвиватися коріандр. Чого його не культивують – не відомо, бо доволі рентабельно.

Повертаючись до лаванди, моя співрозмовниця каже: коли починала все з нуля, то зараз, виходячи з досвіду успіхів та невдач, зробила б усе по-іншому.

Зараз лавандове царство пані Лілі складається із 8 рядочків, орієнтовно 100-110 кущів.

Тривалість життя лавандової плантації – приблизно 25-27 років. Жартує, що вона переживе її. Теперішньому лавандовому полю – 7 років, і лише зараз воно набуває красивих форм. Щодо лавандину – то він швидше росте,  краще живцюється, розмножується. Але це гібрид, і він не дає насіння. Але дуже красивий, олійний. Вся Франція, Прованс засаджений лавандином Гроссу, який успішно росте у пані Ковальської. Це прекрасне джерело для парфумерії.

Результати своєї праці жінка реалізує людям, які займаються миловарінням, виготовленням натуральної косметики.

Власниця лавандового раю ретельно підбирає відвідувачів для екскурсій та селфі. Її коло – художники, люди, котрі медитують, займаються йогою, неординарні особистості,  для яких духовна естетика стоїть вище за базові фізіологічні потреби.

Автору цих рядків сподобались живописні полотна з гармонійною колірною гамою лавандового поля дедеркалки. Виявляється, що це справа таланту художниці із Брикова Тані Ящук.

Ще вразили красиві світлини ландшафтного мініставочка. А це – творіння об’єктива Катерини Росіцької, племінниці Лілі Володимирівни. Німфеї (водяні лілії, латаття) – зробили свою справу. І водойма, проєкт якої у стадії розвитку, теж набуває популярності.

Лілії до вподоби вирощування городніх культур без хімічного супроводу, або з мінімальним його рівнем. Як-то кажуть, екологічно чистих овочів. Жінку цікавлять пряні трави, олійні рослини – троянда, лаванда, м’ята, розмарин, шавлія. Все це росте у її ботанічному садочку на кількох сотках.

У планах – виробництво олії з цих рослин. Бо просто здавати сировину – нерентабельно.

Моя співрозмовниця наголошує: щоб рослини не хворіли, важливі превентивні заходи, щоб запобігти виникненню хвороб. Якщо порушені певні умови, то виникають проблеми. Коли томати люблять теплу, суху пору, а йдуть холодні дощі, то, звичайно, що вони довго цього не витримають.

Щоб якось мінімізувати негативний вплив цих факторів, треба хоча б встелити землю соломою – стане дещо сухіше, температура підніметься на кілька градусів.

Щоб не поширювалися шкідники, можна використати пряні рослини, ефірні олії яких не всі комахи сприймають.

Ліля любить бути в авангарді нового. Тому на її грядках можна зустріти справжні дивовижі – як ось окру або банію. Стручки нагадують спаржу. Готують її так само.

Життя надто коротке. Тому, якщо є нагода, треба творити дні, які приносять насолоду та користь – це один із принципів, яким керується Лілія Ковальська.