В обійми небесних ангелів відлетіла душа ще одного воїна з Великодедеркальської громади. Російський окупант обірвав життя вірного сина України, захисника, Героя, шкроботівлянина Івана Яцюка.
Народився та виріс у Шкроботівці. Тут проживають його батьки. Добра та розумна дитина. Навчався у Тернопільському вищому професійному училищі за спеціальністю «конторський службовець, бухгалтерія, оператор комп’ютерного набору». Працював головним бухгалтером у фермерському господарстві «Добробут».
Останнім часом Іван їздив до Польщі на заробітки. Коли розпочалася повномасштабна війна, повернувся додому. Пройшов медичну комісію, служив у теробороні.
З серпня минулого року обороняв українську землю від рашистів. Служив кулеметником 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А4248.
– Спочатку він знаходився у лісах біля Прип’яті, потім його направили у Гостомель, згодом – у Бахмут, – розповідає староста села Людмила Ковбасовська. – За цей період він один раз був удома – у листопаді минулого року. Приїжджав на декілька днів на хрестини до сестри Уляни, яка народила дитину. А ще він був добрим, розумним, всіх слухав.
– Безвідмовним, – саме таким був мій брат Іван, – каже про нього двоюрідна сестра Оксана. – Що потрібно було – завжди всім допомагав. Любив техніку – мав автомобілі, трактора, яким обробляв землю. Був хазяйновитим хлопцем: і худобу порав, і корову доїв.
– Скромний, старанний, відповідальний, веселий, життєрадісний, – пишуть про свого випускника Івана Яцюка на сайті Тернопільського вищого професійного училища. – Йому назавжди буде 31… Доземний уклін батькам, щирі співчуття близьким та рідним.
7 травня біля населеного пункту Спірне, що на Донеччині, під час бойового завдання по відбиттю військової агресії російської федерації, загинув Іван Яцюк.
«Мамо, я дуже сильно хочу жити», – пригадує найрідніша людина одну із останніх розмов із сином. Так він сказав у четвер, 4 травня. Ще в суботу, 6 травня, вранці, Іван спілкувався із батьками, а вже в післяобідню пору зв’язок із ним обірвався.
Клята війна забирає найкращих та дорогих людей. Україна втратила ще одного Героя. Батьки Надія та Микола – рідну кровинку, сестри Уляна та Марійка – надійне плече брата. Недомріяв, недолюбив, недокохав цей світ. Не встиг ще й одружитися… Ворог перекреслив всі його плани та забрав життя.
Фото Оксани Яремишин
Зустрічали тіло полеглого бійця з пошаною, навколішки та «живим» коридором.
20 травня йому мало виповнитися 32 роки…
Не дожив до Перемоги, але наблизив її ціною свого молодого життя. Білим журавлем відлетів у небо. Вічна слава Тобі, Іване!
До слова, 39 шкроботівлян захищають нашу державу від російського окупанта. На жаль, троє її синів, Героїв України, уже на небесах – Сергій Антонюк, Анатолій Яцюк, Іван Яцюк. Спасибі вам, хлопці. Нехай пам’ять про ваші подвиги буде вічною.
