На моє запитання про те, чому саме футбол став пріоритетом у житті Олени Манзюк, дівчина відповідає: «Це не пояснюється». У той час, як її старша сестра бавилася із ляльками, Оленку тягнуло до футбольного м’яча, пістолетиків та машинок.
Пригадує, як у віці 6-7 років їздила з батьками та друзями родини у Карпати, і там увесь час буцала м’яча з їхнім сином.
А коли пішла до школи, на кожній перерві грала у футбол із хлопцями. Настільки захопливим стало це спортивне заняття для юної мешканки Угорська.
– Пригадую, як у школі був випускний, а ми живемо поряд. То я вийшла із футбольним м’ячем, і тоді до мене після святкування приєдналися випускники із батьками, і ми разом грали у футбол, – пригадує випадок із життя Олена Манзюк.
Коли дівчина закінчила місцеву школу, вступила у Кременецький педколедж на вчителя фізкультури.
– Взагалі спочатку не знала, куди хочу вступати, тоді подавала документи й на ландшафтного дизайнера, і дуже добре поздавала екзамени. Але мама мені підказала, що у коледжі є дівчача футбольна команда. Хоча я раніше не знала, що є жіночий футбол, і в цьому напрямку можна розвиватися, – пригадує дівчина. – Вступила на вчителя фізкультури. Дуже добре, що батьки мене тоді підтримали, адже могли сказати – ти дівчинка, гарно вчишся, нащо воно тобі. Для багатьох це було незрозумілим, адже я – відмінниця. У нас чомусь звикли вішати такий ярлик – якщо ти ідеш на вчителя фізкультури, то у тебе проблеми зі знаннями.
Олена розповідає: часто люди думають, що футбол – це легко: бігаєш собі за м’ячиком та й усе. Насправді – це дуже складний вид спорту, але доводиться працювати ногами, бити так, щоб м’яч полетів саме туди, куди потрібно.
З початком навчання у Кременці дівчина почала брати участь у змаганнях із футболу на обласному рівні, їздила по Україні. Нашу здібну землячку помітили тренери та запросили Олену у Львів, вона виступала за одеську команду.
– Там знову мене помітили та запропонували грати у першій лізі уже дорослого футболу, але я ще тоді не підходила за віком, то ж довелося трохи зачекати, – розповідає спортсменка. – Коли мене взяли, треба було їздити на ігри, команда базувалася у Новояворівську. Я дуже вдячна батькам, що знову мене підтримали, адже я добиралася туди й назад, десь мала ночувати у Тернополі.
Через пів року талановиту спортсменку побачили у кращій команді. Для Олени Манзюк це був нелегкий період, адже двічі на тиждень їздила до Львова на тренування, а також на ігри. Паралельно навчалася у педколеджі, і робила це дуже добре. Усі пропуски сумлінно відпрацьовувала.
Історія юної спортсменки успішно розвивалася. Коли Олена почала грати у команді вищої ліги, вона переїхала у Чернігів. Це як прем’єр-ліга у чоловічому футболі.
Успішною була сторінка нашої землячки, коли виступала за жіночу футбольну команду «Шахтар». Перед тим, як сюди потрапити, грала у Польщі.
У 2022 році під час тренування отримала травму. Попереду Олену чекали дві складні операції на попереку та шлях до реабілітації. Юнка гідно пройшла ці випробування і зараз виступає за одеську жіночу команду. У дівчини дворічний контракт з «Металістом 1925», команда базується там, де й «Шахтар». Рік Олена відіграла за команду і зрозуміла, що їй хочеться чогось нового. Коли створилася команда в Одесі, дівчина попросилася туди в оренду. Зараз грає за жіночу футбольну команду «SeaSters».
Чи планує надалі пов’язувати своє життя із футболом, Олена ще не знає. Каже – граю, доки граю. Адже спортивне життя із травмами не надто довге. Звісно, має альтернативні думки з приводу свого майбутнього, але наразі їх не оприлюднює. Крім футболу, дівчина має інші цікаві захоплення, розвивається в різних напрямках. Наприклад, вона пише чудові вірші.
Олена Манзюк переконана – молодь має більше уваги приділяти різним активностям.
– Помітила тенденцію, що спорт зараз іде якось не тим шляхом. Ми колись зранку вибігали з дому і поверталися увечері. Постійно рухалися. Зараз діти більше часу сидять у телефонах. Ця реальність їм цікавіша. Але переконана, що коли вони почнуть займатися спортом, саме тим, що їм подобається, усе зміниться, вони краще себе почуватимуть, тягнутимуться до цього, – упевнена Олена.
У рідний Угорськ дівчина через зайнятість приїжджає рідко, але у її серці завжди є місце для рідних людей, для батьків, які свого часу її підтримали, підштовхнули до правильного вибору у житті. Адже це так важливо – займатися тим, що тобі подобається, не перейматися суспільним осудом, що ти щось робиш не так.
– Багато кого згубив оцей тиск з боку: а що подумають люди. Якби свого часу мої батьки піддалися цьому, то я сьогодні не грала б у футбол. Вдячна моїй мамі Тетяні Володимирівні й татові Петру Олексійовичу за те, що мене підтримали, адже часто батьки хочуть, щоб діти поступали так, як хочеться, – каже талановита Олена Манзюк.
У суботу в Україні відзначають День фізичної культури і спорту. Ми пишаємося, що маємо таку здібну землячку, яка сміливо іде до своєї мети, маючи потужну підтримку найближчих людей. Адже це так важливо – робити те, що подобається, бути там, де можеш себе найкраще проявити.
Нехай у кожного і кожної у житті буде саме такий вибір. І не забуваймо про активність. Бо доки рухаємося, ми живемо повноцінно.
