Сьогодні скорбота у Шумській громаді. Безжальна війна обірвала молоде, квітуче життя військовослужбовця. Суражчани прощалися із 26-річним захисником, Героєм України Леонідом Безушком, який загинув, захищаючи нас від лютого ворога.
Народився Леонід у 1999 році у рідному селі, де минули його дитинство та юність.
Доля у хлопця була нелегкою. Коли йому виповнився 1 рік і 8 місяців, мама вийшла заміж та переїхала до чоловіка на Хмельниччину. Леонід залишився із бабусею та дідусем, які повністю замінили йому маму і тата. Як могли, давали йому батьківську любов, тепло, піклувалися про хлопчика. Бабуся не раз брала маленького внука до себе на роботу. Кілька років тому відійшов у засвіти дідусь. Тож проживали удвох із бабусею.
Після закінчення 9 класу Леонід вступив до Шумського профтехучилища. Згодом їздив на заробітки, працював на грибах у Шумську. Скрізь про нього найкращі відгуки.
Останнім часом працював на фірмі, яка проводить інтернет. Під час робочої поїздки на Львівщину на блокпосту Леонідові вручили повістку – це було у травні минулого року. Перед тим, у лютому, хлопцеві виповнилося 25.
Леонід не шукав, як уникнути служби, свідомо прийняв рішення, що має обороняти державу, заспокоював бабусю, казав, що йде захищати її від ворога.
Служив оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів. У квітні цього року приходив у відпустку.
28 травня 2025 року поблизу села Новоукраїнка Волноваського району Донецької області загинув Леонід Безушко.
Із розповіді бабусі відомо, що її онук із побратимом перебували на позиції. Командир хотів з ними зв’язатися, але не зміг. Тоді направив на позицію групу. На жаль, Леонід із побратимом загинули. Їх евакуювали, тоді сповістили про це рідним.
– Леонід був дуже товариським, компанійським, легко входив у контакт з усіма, з ким працював. У нього залишилися тісні, дружні стосунки з колишніми однокласниками. Деякі з них теж на війні – хлопці постійно спілкувалися між собою. Так і на вулиці, де проживав Леонід, для усіх був і другом, і братом, – каже староста села Олександр Михальчук.
Хоча бабуся Галина Олександрівна має ще онуків, Леонід був для неї найближчим, найріднішим, єдиною надією, бо з пелюшок його вигляділа. Не судилося… Леоніду тепер завжди буде 26 років.
Вчора, аби віддати останню шану Герою та помолитися за невинно вбитого воїна, зійшлися краяни на площі Героїв Майдану у Шумську. Після панахиди траурний кортеж із військовослужбовцем вирушив до рідної домівки воїна.
Сьогодні сумною велелюдною процесією проводжали Леоніда Безушка до храму, де відслужили чин похорону. Останній спочинок загиблий Герой знайшов на кладовищі, у рідному селі. Під звуки Гімну України та гучні постріли військових його тіло прийняла суразька земля. Коровай, який роздали на цвинтарі, гірчив слізьми, скорботою та німим запитанням, яке можна було прочитати у кожних очах: «Скільки ще крові проллється на нашій стражденній Україні?».
Коротке життя воїна стало прикладом мужності, героїзму, любові до рідної землі. Він був світлою щирою людиною з великим серцем і доброю душею.
Низький уклін Тобі, воїне, та вічна пам’ять!
