Сьогодні у Рохманові проводжали в останню дорогу захисника України, Героя Руслана Ліщука.
Народився чоловік 24 квітня 1977 року у Рохманові. Був єдиним сином у Калини та Григорія Ліщуків. Після закінчення місцевої школи деякий час працював охоронцем у Будинку школяра. Також допомагав односельцям, якщо його просили.
Був змалку дуже працьовитим, разом з татом проживав на Чотириполівці, де тримали господарку: худобу, коні, доглядали за полями. Декілька років тому відійшов у засвіти тато Григорій. Тож останні роки Руслан проживав разом з мамою у Рохманові.
Влітку минулого року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у прикордонних військах – був інспектором прикордонної служби 2-ої категорії.
Цьогоріч на Пасху приходив у відпустку.
Під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, Руслан Ліщук отримав поранення, несумісні із життям. Загинув 6 липня 2025 року в районі населеного пункту Вовчанськ, що на Харківщині.
– Руслан ніколи ні з ким не конфліктував, був спокійним, врівноваженим хлопцем, – каже староста Володимир Дзерук. – Коли пішов захищати нашу державу від ворога, за цей період змужнів, став сміливішим. Раніше він не дуже з ким спілкувався, проте, коли приходив у відпустку, запитував: «Як справи?», «Що нового?». Також розповідав, що змушений йти захищати нашу державу, бо на нього там чекали побратими, не хотів їх підвести.
На щиті повернувся на рідну землю, у Рохманів, Руслан Ліщук. На площі Героїв Майдану його зустріла родина, друзі, односельці, громада. Священнослужителі відправили поминальну панахиду. Далі захисника востаннє повезли до рідної домівки. Його останній шлях був встелений квітами. Під сумну мелодію військового оркестру, зі сльозами на очах проводжали Героя до місця вічного спочинку, туди, де спочиває його тато Григорій.
Оплакує свого єдиного сина мама, яка втратила найріднішу кровинку. Руслан був неодруженим. Тож коровай, який мали роздати на весіллі, роздали на похороні.
Велика ціна нашої Перемоги. Ворог не зупиняється ні перед чим. Матері втрачають своїх дітей, дружини – чоловіків, діти – батьків та матерів. Вічна пам’ять і слава Герою!
