Сьогодні кожен українець, незалежно від віку, мріє про той день, коли закінчиться війна, коли перестануть літати над будинками ракети, коли більше не лунатиме сигнал повітряної тривоги і не потрібно буде бігти в укриття, коли росіяни припинять обстрілювати наше мирне населення.
1 червня ми відзначаємо Міжнародний день захисту дітей. Звісно, що цьогоріч, зважаючи на ситуацію, відмінено проведення масштабних заходів та урочистостей. Але діти завжди мають відчувати нашу увагу і турботу, особливо у такий нелегкий час. Тож напередодні свята ми запитали у юних шумчан і шумчанок про їхні мрії, які вони хотіли б втілити після Перемоги України.
Ігор Мельничук:
– Раніше, коли ще все було мирно у нашій країні, я мріяв про відпочинок на канікулах, про подорож до моря з батьками. Та зараз мої мрії інші. Насамперед, я хочу, щоб це жахіття нарешті скінчилося, і все було, як раніше. Я мрію після закінчення школи опанувати професію тракториста і бути корисним своїй Батьківщині. Засівати наші безкраї поля хлібом, щоб ніколи у ньому не було нестачі. А ще хочу, щоб у майбутньому жодна українська дитина більше не чула сигналу повітряної тривоги.
Каріна Паращинець:
Моя перша мрія, коли закінчиться війна: поїхати додому, адже я знаходжуся за кордоном із сім’єю. Відсвяткувати день Перемоги разом зі своїми друзями та близькими, яких я не бачила, відколи в Україні розпочалася повномасштабна війна. А ще скучила за своїми домашніми улюбленцями, дуже хочу їх погладити. Доглядає за ними моя бабуся, яка проживає у селі. Тож вважаю, коли закінчиться війна, це буде найщасливіший момент у моєму житті.
Діана Швець:
– Мені тато пообіцяв купити хом’яка тільки тоді, коли закінчиться війна.
Це моя маленька мрія. Бо, якби прийшлося кудись виїжджати, то його потрібно було б випустити.
Багато бездомних тваринок залишили господарі там, де зараз точаться бої. А за тваринку потрібно відповідати.
То я вирішила трішки зачекати і вірю у нашу Перемогу, тоді Україна матиме нормальне, повноцінне життя.
Вікторія Цимбалюк:
– У той день, коли закінчиться війна, до кожної української дитини повернеться щасливе, безтурботне дитинство.
І моя мрія сьогодні про те, аби кожна родина повернулася з далеких світів у свою власну домівку на борту нашої нової, відбудованої «Мрії».
Максим Масляк:
– Весь світ навколо завмер. Війна. Це слово я бажав би не чути. Та в багатьох вона за порогом, прокралася у душу болем і жахом.
Лише відважний опір наших захисників і захисниць дозволяє жити, надіятися, мріяти. Коли закінчиться війна – у мене буде свято.
Я привітаю усіх із Перемогою. Прокинувшись вранці і увімкнувши телебачення, хочу побачити полегшення й радість на обличчях людей, які захищали нас.
Моя мрія – це відбудована Україна. Ми можемо зробити її ще кращою.
Наталія Мельничук:
– Моя перша, і, найголовніша, мрія – коли закінчиться війна, побачити свого тата-воїна живого і здорового.
Обійняти його дуже сильно і нікуди більше не відпускати, особливо, туди, де триває повномасштабна війна.
Хочу рано-вранці прокидатися від його радісного голосу. І бажаю, аби ми завжди були разом. Бо щастя – це наш мир і коли вся сім’я разом.
Захар Демчук:
– Зараз у нашій країні триває війна. Україна потерпає від рук загарбника. Коли вона закінчиться, то моя найперша мрія, щоб на усій землі панував мир, щоб у світі більше ніколи не було війн. Бо найбільше людей потерпає саме від бойових дій, гинуть наші захисники, наші з вами тати, брати. Тож вірю, що наша рідна земля буде найкращою та найбагатшою.
