«Завжди позитивний, енергійний, рухливий, щирий, мав багато друзів, брався за будь-яку справу. Ніби спішив жити», – такими словами згадує про свого односельця Івана Педоренка із Биковець діловод Шумської міської ради Надія Мартинюк.
Чоловік приїхав у це село кілька років тому, але воно стало для нього рідним. Тут залишиться назавжди в обіймах биковецької землі, бо повернувся додому на щиті. Іван Педоренко відважно боровся проти російського окупанта і заплатив за це високу ціну.
Чоловік родом із Вінниччини. У Биківці приїхав на роботу у фермерське господарство «Беріжок». Так сталося, що залишився тут жити. Познайомився з Ольгою. Жінка потрапила сюди у 2014-ому разом із сином Максимом з Донецька. Вірніше, приїхала у Малі Дедеркали до родички.
– Коли у 2014 році розпочалася війна, я не хотіла залишатися і жити під владою росії, тому залишила все, забрала сина і приїхала на Шумщину до родичів, – розповідає дружина загиблого Героя Ольга. – Почала працювати у фермерському господарстві «Беріжок», отримала від господарства житло і проживала з сином у Биківцях. Познайомилася з Іваном, коли він приїхав сюди на роботу. Зійшлися дев’ять років тому, а минулого літа, 28 липня, офіційно оформили шлюб. Іван купив у селі хату, мав багато планів.
Про загиблого чоловіка в Ольги найкращі спогади. Каже, що був добрим для неї. Турбувався про її сина Максима. Завжди йому підказував, навчав. Хлопець прислуховувався до порад вітчима. Словом, були між ними гарні стосунки, як і з трьома власними дітьми від першого шлюбу.
Іван завжди мав добрий бойовий дух, ніколи не опускав рук. Постійно казав, що дадуть ворогові прикурити.
А коли збирався на своє, як виявилося, останнє бойове завдання, зателефонував дружині, повідомив, що збираються і будуть виходити в море.
Ольга тоді сказала – тримайтеся, ми будемо за вас молитися Богу. На цей раз Іван відповів скупо: «Ага!». Ніби передчував щось недобре. Його, разом з іншими захисниками, розстріляли біля Тендрівської коси (острів-коса у північній частині Чорного моря біля берегів Херсонської області) під час операції – так Ользі розповіли побратими чоловіка.
Іван Педоренко на позивний «Дєд». Мав добрий авторитет у війську, особливо у молодих. Ділився з ними власним досвідом, адже сам багато навчався.
Коли чоловіка мобілізували у жовтні 2022 року, він спочатку був трохи у Бердичеві. Згодом на три місяці поїхав у Великобританію, після повернення звідти – ще місяць навчань у Нідерландах. Воював у військах спецпризначення, у 73-ому морському центрі ССО.
Іван і раніше потрапляв під обстріли, мав поранення, був на реабілітації, приходив додому у відпустку. Після того знову повернувся на війну. Боровся проти ворога на південному напрямку. Брав участь у висадці десанту на о.Зміїний. За виявлену мужність та успішне виконання завдань під час бою нагороджений відзнакою «Золотий хрест».
– Іван брав участь у багатьох бойових операціях у морі. Розповідав дуже мало, – каже дружина загиблого Героя. – Я досі не вірю, що його уже немає, якось не можу цього усвідомити. Іван казав мені, що після цього бойового завдання їм обіцяли відпустку. «То поїдемо до онука», – будував плани.
Та воно стало для Івана та його побратимів останнім.
У грудні Івану Педоренку виповнилося всього 44 роки. Саме таким він залишиться у пам’яті рідних та односельців. А ще – відважним воїном, який не боявся протистояти окупанту і мужньо боронив рідну землю.
Захисник у цій кривавій боротьбі віддав найцінніше – життя. А ми не маємо права про це забувати, як і про те, що війна триває…
