19 кілограмів! Саме така вага найбільшого кавуна, який виростив у Мировому отець Роман Білий. А найперший дозрілий баштан важив 14 кілограмів.
Більше півтора року служить у храмах сіл Кордишів та Мирове отець Роман. Приїхав на Шумщину із Херсонщини, хоча родом він із Івано-Франківщини.
– 1 грудня 1988 року я переїхав на Херсонщину, – пригадує отець Роман. – 25 років тому став священником. Навчався у Львівській духовній семінарії – це був наш перший випуск, тобто, ми були початківцями. А надихнув мене обрати духовну дорогу мамин брат. Він теж священник на Херсонщині. Після армії я приїхав до нього і там залишився. Кум мого дядька теж був священником, і ми з ним почали відроджувати Українську Церкву – це був 1991 рік.
– Повномасштабна війна зруйнувала багато планів, – каже отець Роман. – Пригадую, як у селі Золота Балка помер чоловік. І потрібно було відслужити молебень за померлим. Домовилися на 11 годину ранку. Але вдосвіта мене розбудив телефонний дзвінок. Службу просили перенести на 9.00. У Каховку, а це 70 кілометрів від нас, уже зайшли москалі. Почали бомбити, люди перелякалися. На наше село повернули два КАМАЗи та БТР. Чоловіки взялися переривати дороги бульдозером, позаставляли блоками, щоби москалі не мали як доїхати до села. Та москалі таки доїхали на БТРі до сільської ради і сказали, щоби назад позабирали блоки, бо розстріляють все село. Ми постійно були під обстрілами, адже русня стояла за 4 кілометри. Це якби в Мировому наші перебували, а в Кордишеві – москалі. Рятувало те, що у нашому селі москалі не жили, а були вони навколо у ближніх селах.
Отець Роман розповідає про нелегке життя під час окупації. З села людям виїжджати не дозволяли. Жили в підвалах, без світла та газу. Продукти у магазинах розкупили швидко. Ціни були завищені. Наприклад, варена ковбаса коштувала 500 гривень, цукерки – теж 500 грн. Проте із села люди не хотіли виїжджати, адже надіялися, що все швидко завершиться. Рятувала риба, яку ловили рибалки.
Отець Роман ще посвятив паску (це був квітень 2022 року) і вирішив вибиратися із села, адже багато українських священників москалі забирали.
– Нас зібралося декілька чоловік. Вийшли вночі, і не встигли, бо вже почало світати, – пригадує ті страшні дні отець Роман. – Вирішили повернутися назад, сумки сховали у кущах. Проте так більше не йшли, адже москалів багато наїхало, вони поробили блокпости, мінували поля.
Сім місяців Золота Балка була під окупацією. Наші війська звільнили село від російських зайд 2 жовтня 2022 року.
За цей період багато хто посивів, втратив здоров’я. Тоді, пригадує отець, служба Божа була кожного дня на 8-му годину ранку. Майже усе село приходило помолитися, навіть ті, хто рідко навідувався до храму.
Зараз у Золотій Балці проживає 300 чоловік, хоча у найближчих селах – по 10-20. Дехто приїжджає наглянути за господарством. Через їхнє село і донині летять ракети, дрони, шахеди.
Після звільнення села 5 жовтня отець Роман приїхав на батьківщину, на Івано-Франківщину, де на нього чекали батьки.
Трішки погостював та повернувся на Херсонщину. Перед новим роком приїхав знову, бо захворів тато. На жаль, батько відійшов у Вічність. Побув ще кілька днів з мамою – і знову у свою Золоту Балку.
На Йордан посвятив воду. Почалися сильні бої, були часті прильоти по їхній лінії. Люди почали виїжджати з села, тож отець Роман теж вирішив повернутися на батьківщину.
Отець Роман має багато товаришів з Тернопільщини, з якими навчався у Львові: зі Збаража, Підволочиська, Романового Села.
– У березні 2023 року до мене зателефонував кум із Лановець та повідомив, що тимчасово потрібен священник у Кордишів та Мирове на Шумщині. Я погодився на таку пропозицію, – розповідає.
Ось уже рік і сім місяців служить на Шумщині. У Мировому живе у церковній хаті.
– Дякувати Богу, мене підтримали шумчани, і не тільки як священника, а й як внутрішньо переміщену особу, – каже отець Роман. – Зі старостою села відразу ж знайшли спільну мову.
Думав, що ситуація покращиться і вдасться повернутися на Херсонщину. Та поки це лише у мріях.
Тому цьогоріч він вирішив спробувати виростити на шуських землях те, що садив та сіяв на півдні, адже має біля церковної хатини 10 соток землі. Деяке насіння йому передали з дому, дещо купував тут, але якісне, дороге. Посадив три-чотири сотки помідорів, трішки перцю, кущові кабачки та 7 соток кавунів.
Отець Роман поділився технологією вирощування баштанних. Каже, аби кавуни вродили, їх потрібно садити на метр кущ від куща і на два метри рядок від рядка, бо коли кавун розростається, він має батоги до трьох метрів, – розповідає. – А ось помідори беру кущові, їх не потрібно підв’язувати. Також купував кущові сорти кабачків.
І що ви думаєте? Цьогоріч найбільший кавун заважив 19 кілограмів. Першого достиглого кавуна приніс до храму, аби вгостити парафіян. Він був солодким. Вродили і помідори. Роздавав усе, що виростив, шумчанам, аби спробували. Каже, у нас земля така, як на Херсонщині.
Отець Роман їздить на Івано-Франківщину до мами. Телефонує на Херсонщину. Будинок у Золотій Балці, у якому проживав, знищений росіянами. Сумує за своїм, уже рідним, селом. Чекає, як і всі українці, щоб якнайшвидше закінчилася війна.