Шумська громада знову у скорботі. Навіки на «щиті» повернувся до рідного села ще один захисник, Герой України Григорій Секереш, який до останнього подиху відстоював цілісність української держави.
Народився Григорій 29 листопада 1993 року у Вілії. Був меншим у родині, адже мав на два роки старшу сестру Марію. Навчався у місцевій школі. У дорослому віці зустрів своє кохання. Жив з сім’єю у Тернополі. У подружжя зростає трирічна донечка Оля.
23 липня 2023 року Григорія мобілізували. Він став на захист України, виконуючи обов’язки начальника групи управління взводу зв’язку танкового батальйону.
10 лютого 2025 року життя воїна обірвалося поблизу села Кузьмине, що на Луганщині.
Вчора живим коридором на колінах, не стримуючи сліз, тримаючи у руках стяги та квіти, Григорія зустріла родина, побратими, односельці, громада. На центральному шляху при в’їзді у Шумську громаду священнослужителі відправили заупокійний молебень. Після цього траурний кортеж вирушив до рідного дому, куди він повернувся назавжди.
Сьогодні в останню дорогу провели воїна з усіма військовими почестями. Під звуки траурного салюту його поховали у рідному селі, де спочивають побратими – Олександр Дацюк та Андрій Максимчук.
– Добрий, хороший, привітний, завжди про нього відгукувалися тільки з позитивної сторони – і в селі, і побратими, з якими боронив нашу державу від російського окупанта, – каже староста села Марія Пентій.
Таким завжди пам’ятатимуть його рідні, друзі, односельці, усі ті, хто його знав, любив, поважав.
Все більше горя на нашій землі, все більше сліз та біди. Неможливо знайти слова, щоб підтримати та розрадити маму Наталію, яка втратила свою кровинку – сина. У чорну хустину одягнулася дружина Марія. Без татової підтримки залишилася донечка Оля, яку так любив та піклувався. Без надійного плеча та поради залишилася сестра Марія.
31 рік. Саме стільки прожив Григорій Секереш, віддавши за Україну найцінніше – своє життя.
Світла пам’ять воїну Небесного війська!
