У їхніх поглядах стільки життя і любові до світу, що розум відмовляється вірити у те, що цих відважних хлопців та чоловіків уже немає поряд з нами. Іван Анін із Суража, Сергій Грищук з Іловиці, Олександр Луцик, Сергій Руденький та Іван Горобець із Залісець, Віктор Чорноокий з Тилявки.
Шестеро захисників України з Шумської громади віддали своє життя у боротьбі проти російського окупанта.
Нам, живим, вони щоразу нагадуватимуть про жертовність українців, які стали пліч-о-пліч, щоб зупинити підступного ворога.
Шумчани завжди пам’ятатимуть своїх мужніх земляків. Сьогодні, у День захисників та захисниць, у Шумській громаді, біля адмінбудинку, відкрили стелу, де увіковічили імена загиблих Героїв із Шумської громади.
У своєму виступі міський голова Вадим Боярський зазначив, що Україна переживає зараз нелегкі часи. Ворог бачить, що не може нас здолати, і відступає. З люті запускає ракети та дрони по цивільному населенню, нищить інфраструктуру. Але ми вистоїмо, відродимо нашу Україну.
-Керівник громади подякував рідним загиблих Героїв із Шумської громади, які стали на захист рідної землі, запевнив, що ми завжди пам’ятатимемо про їхній подвиг, про їхню жертовність в ім’я України. Також Вадим Боярський подякував Збройним силам України, які стоять на захисті держави і наближають наш Переможний день.
Проникливі рядки звучать з вуст ведучої Соломії Грищук. Керівник міського Будинку культури Ігор Захожий зачитує імена полеглих. Виходять їхні рідні – військові стають на коліна, низько вклоняються та вручають рушники, на якій вишита наша національна символіка.
– Нехай вони зберігаються поряд із портретами ваших синів, чоловіків, батьків, які віддали своє життя у боротьбі за Україну, – каже Соломія Грищук.
Над стелою, де увіковічені імена полеглих Героїв із Шумської громади, військові підіймають угору стяги. Їх п’ять – прапори України, УПА, Євросоюзу, Шумська та Отвоцька – польського міста-побратима нашої громади. Його жителі дуже допомагають нам у цій нелегкій борні проти російського окупанта.
Прапори здіймаються угору під виконання Державного Гімну України.
На стелі наразі увіковічено імена п’яти Героїв. На жаль, напередодні надійшла звістка про ще одного загиблого воїна із Залісець Івана Горобця. Згодом його ім’я теж увіковічать на стелі полеглих Героїв.
Наймолодший із полеглих воїнів – Іван Анін. Йому тепер завжди буде 23. Він першим із шумчан поклав своє життя на вівтар боротьби проти російського окупанта.
15 березня, близько 7 години, старший кулеметник бронеавтомобіля 2-го відділення 3-го зенітно-артилерійського взводу зенітної ракетної батареї зенітного артилерійського дивізіону Іван Анін у бою з підрозділом збройних сил російської федерації отримав вогнепальне поранення, несумісне із життям. Сталося це біля села Мощун Бучанського району на Київщині.
38-річний Сергій Грищук був учасником російсько-української війни на Донбасі. Пішов добровольцем. Після важкого поранення його комісували.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій був у Польщі на заробітках. Не міг там залишатися. Повернувся на рідну землю. Без вагання став у стрій її оборонців. Щоб захистити вільне майбутнє українського народу, свого єдиного сина – 14-річного Максима. 3 квітня Сергій Гищук героїчно загинув.
Учора, 13 жовтня, Олександру Луцику мало б виповнитися 50… Його мобілізували 8 березня, і чоловік пішов боронити рідну землю. 21 квітня війна обірвала його життя у віці 49 років. Загинув Олександр у боях з російським агресором поблизу с.Новобахмутівка Донецької області.
Без батька залишилося троє синів. Олександр був чудовим сім’янином і добрим господарем. Янголом злетів у небо, залишивши по собі пам’ять і біль.
47-річний Віктор Чорноокий після закінчення педагогічного вузу трохи працював у рідній Тилявці учителем. Але невдовзі переїхав на Вінниччину. Тут одружився і присвятив своє життя військовій службі. Понад 16 років Віктор носив військову форму, а у 2018 році підписав контракт, воював.
29 серпня 2022 року Віктора не стало – командир бойової машини командного відділення гірсько-штурмового взводу загинув у запеклих боях за українську землю, внаслідок бойового зіткнення під час наступальних дій під Нововознесенським-Миролюбівкою Херсонської області.
38-річний Сергій Руденький був найстаршим сином у батьків, добрим братом. З перших днів повномасштабної війни сміливо виконував бойовий обов’язок на передовій. Навіть після контузії, не підлікувавшись, як слід, Сергій без вагань вирушив назад на фронт, до побратимів.
Трагічно загинув 3 жовтня, внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. Як розповів близький друг захисника, увечері, у день смерті, роту Сергія обіцяли відвести із зони бойових дій, а його – відпустити на трохи додому. Цього він найдужче чекав, та не судилося…
45-річний Іван Горобець загинув 10 жовтня, виконуючи завдання здійснених заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російських загарбників у селі Первомайське Донецької області.
Страшна війна назавжди забрала турботливого сина, брата та батька. Сиротами залишилися четверо дітей.
Як жаль, що пішли від нас ці мужні захисники такими молодими, сповненими сил. Дай, Боже, щоб Шумщина більше не знала таких втрат, щоб не лилися материнські сльози, щоб не залишалися сиротами діти. Дай, Боже, щоб ми нарешті здолали ненависного ворога, і на нашу землю, политу кров’ю українських захисників та захисниць, прийшов довгоочікуваний мир.
У День захисників та захисниць схилімо голови у скорботі за полеглими воїнами із шумської землі. Пам’ятаймо вічно про Івана Аніна, Сергія Грищука, Олександра Луцика, Віктора Чорноокого, Сергія Руденького, Івана Горобця з Шумської громади, Василя Димнича, Андрія Ярощука, Анатолія Яцюка, Сергія Антонюка, Михайла Польового, Сергія Марчука, Назара Клим’юка, Миколу Чаплюка із Великодедеркальської ТГ.
