Чи легко сьогодні волонтерити. Як донатять українці, а, зокрема, шумчани, на третьому році повномасштабної війни. Про це ми запитали у наактивніших волонтерів краю, і ось що вони розповіли.
Володимир Каніщев,
ГО «Схід та Захід єдині»
– Свою діяльність ми розпочали 10 років тому – з 2014-го. Основна наша мета – допомагати військовим.
Хто співпрацював з нами з початків, і надалі продовжують підтримувати. Звичайно, у порівнянні з початком війни, люди зараз донатять менше. Та за останніх півтора місяця ми зібрали 1 млн 700 тис. грн, і за ці гроші купили екскаватора для потреб військовослужбовців.
Якщо наша громадська організація «Схід та Захід єдині» оголошує якийсь збір, наприклад, продуктів чи грошей, тобто, є конкретна ціль, то нам це вдається.
Тобто, на щось цільове кошти збирати легше.
Раніше люди більше допомагали продуктами, а зараз більше донатять грішми на амуніцію, техніку, прилади.
Звичайно, на постійній основі ми виготовляємо тушківки. Буває, передаємо продукцію або доставляємо самі.
На превеликий жаль, війна і досі триває. Підтримка ЗСУ стала першим і головним завданням. За цей період жителі Шумщини ні на хвилину не переставали допомагати військовослужбовцям. Тож переконаний, що збавляти темп роботи не можна. Бо нині донати задля Перемоги є важливою частиною життя українців. І, чим більший внесок для українських захисників, тим швидша Перемога.
Олена Ходюк,
«Пластова домівка»
– 27 лютого 2022 року ми оголосили, що починаємо волонтерську роботу, і тоді до нас приєднувалося дуже багато людей. Моє завдання було знайти кожному роботу, стільки було бажаючих допомагати. Надходило багато допомоги з-за кордону, і ми могли виготовляти ті ж самі енергетичні батончики, інші страви, щоб передавати воїнам.
Зараз, напевно, більше бракує робочих рук, бо якщо оголошуємо збори, наприклад, на сітки чи тканину, то вдається швидко зібрати, а от людей часто не вистачає для роботи.
Волонтерський рух розширюється, і це тішить. Багато з тих, хто раніше працював у «Пластовій домівці», організував осередки у себе. Як ось Люба Задерейчук у Суражі та Ходаках, Євгенія та Юля Кереї у Брикові – там вся сім’я задіяна, Володимир Кукелко із Башковець, Лариса Ковальчук, яка керує волонтерським осередком у Биківцях, Люба Бойчук із Радошівки, Інна Сімчук із Садок, Алла Клим’юк та Інна Петрук із Соснівки, працівники Шумської бібліотеки плетуть маскувальні сітки, допомагає ТОВ «Сегеш-Україна».
Минулого тижня у Шумському ліцеї ми, спільно з батьками учнів, зібрали та передали 12 тис. грн для нашої «Пташки», яка написала дуже кричущий пост про допомогу.
Волонтери між собою постійно тримають контакт. Якщо треба чимось допомогти, ми дізнаємося, хто що має у наявності, і передаємо нашим захисникам.
Наша землячка Людмила Кратка, яка за кордоном, підтримує із перших днів, зараз передає речі, які дівчата виставляють як лоти у лотереях.
Не можна сказати, що люди почали менше офірувати. Напевно, зараз забагато зборів, адже потреби військових зростають, і тому важче стало їх закривати. Та люди, які працювали з перших днів, незламні, вони продовжують офірувати, як можуть, долучаються до волонтерства.
Люба Задерейчук, с.Сураж
– Здебільшого усе тримається на одних і тих самих людях, які долучалися з самого початку, яких боліло найбільше. Багато хто й залишився, але є нові люди, які прийшли допомагати. Хтось робить це власною працею, хтось долучається фінансово, бо не може прийти, але знає, що потрібно підтримувати ЗСУ. Буває, що допомогу надають і чужі люди. Ось днями мені зателефонувала жінка і каже: «Скиньте номер картки, хочу підтримати ваш волонтерський осередок». Це мене приємно здивувало.
Що стосується зборів, то легше це робити для військового, якого люди знають.
Як показує практика, найчастіше допомагають одні і ті ж. Але коли ми оголошуємо збір, наприклад, на автомобіль, то приєднуються волонтери з навколишніх сіл, поширюють цю інформацію. Якщо оголошують вони – ми приєднуємося. Це теж нелегко, бо потрібно постійно писати пости у соцмережах – такі, щоб ці слова торкнулися серця. Треба докласти багато зусиль, щоб закрити збір.
Ще – організовуємо лотереї. Багато наших земляків за кордоном надають нам лоти для лотерей, як ось Людмила Кратка – вона для цього дуже багато працює.
Частіше донатять люди, яких торкнулася війна, чиї рідні у ЗСУ або загинули на фронті. Є такі односельці, які раніше не донатили, а тепер, коли їхні сини, чоловіки мобілізовані, вони самі запитують, чим підтримати.
До нас звертається дуже багато хлопців із Шумська та навколишніх сіл, і ми надаємо їм те, що готуємо, також надсилаємо посилки, або коли вирушає волонтерський рейс, то завантажуємо машину.
Особливо воїнам сподобалися наші сухі борщі, адже з одного пакета можна приготувати 10-12 порцій. Це дуже зручно і корисно.
На продукти харчування є дуже великий попит, запитів від військових, на жаль, більшає. І ми будемо працювати, скільки потрібно.
Антоніна Котюк, с.Рохманів
– Дуже часто до мене звертаються з проханням допомогти або відкрити повністю збір, або підсилити його. Але оскільки донатять переважно одні і ті самі люди, то розумієш, що просто, як виставлятиму пости у соцмережах один за одним, то збір буде дуже довго закриватися. Тому потрібно робити деяку паузу.
Чи довго триває збір – це вже залежно від суми, яку потрібно назбирати. Правда, чим більше активності та прохання, тим більше люди відгукуються, кожні 50 гривень можуть стати вирішальними у закритті збору.
Дуже тепло стає на душі, коли приєднуються люди з інших областей, громад. У мене переважно торгівельна сторінка, то багато моїх покупців просто відгукуються на кожний збір, незалежно, чи знають вони захисника, чи ні. Ось таке найбільше радує, і це я помічаю останні 1,5 року…
Люди розуміють, що в тій бригаді може бути хтось із їхніх близьких. Ця війна заглянула переважно у кожну домівку, тому не можу сказати, що активність зборів зменшилася. Просто їх стало дуже багато, і не всі мають можливість скидати на один і той самий збір, а хочеться допомогти усім.
Є підприємці, які час від часу донатять на рахунок збору, незалежно, чи є він, чи ні. У потрібний момент їхні пожертви вже відігравали важливу роль. Адже коли відкривала якийсь, уже був добрий початок.
Найболючіше – це, мабуть, те, коли дружини загиблих захисників, зниклих безвісти постійно допомагають, питають, яка ситуація, скільки ще потрібно, щоб закрити збір. Боляче від того, що ці жінки пережили втрату близької людини, і усіма силами хочуть допомогти, щоб комусь зберегти життя.
Загалом можу сказати – у нас хороші люди, які мають одну мету: «По максимуму допомогти захисникам, щоб вони якнайшвидше сказали: «ПЕРЕМОГА НАША!».
Алла Клим’юк, с.Соснівка
– Основний збір на 4 РЕБи організовувала пані Наталя зі 128 ОГШБ. У цій бригаді служить мій чоловік, тому багато моїх подруг, знайомих, родичів, односельців долучилися.
Я відчувала в цей момент те ж саме, що й на початку повномасштабного вторгнення – ми всі були, як один організм. Волонтери обʼєдналися: «Пластова домівка», Інна Сімчук, Антоніна Котюк, Євгенія та Юля Кереї, Люба Задерейчук, Людмила Кратка, Лариса Карпʼюк, Люба Бойчук.
Вони організовували благодійні лотереї, продавали квіти, створювали та поширювали дописи, благали людей про допомогу.
Сьогодні закривати збори стає все важче, а потреби на фронті зростають. Хочу, щоб люди зрозуміли: тільки разом ми – сила. І це не просто слова, це реально працює. Не важливо, яку суму донатить людина, важливо, скільки людей не пройде повз.
Якщо наша громада налічує понад 24 тисячі мешканців, то будь-яку потребу військового можна закрити за дві доби, закинувши на картку по 50 грн. Не ігноруймо збори, благодійні лотереї, бо коли хлопці просять, означає, що це вкрай важливо – і не на завтра, а ще на вчора. Тримаймося.
Іван Павлюк, с.Людвище
– У нашому селі волонтерська робота стартувала із часів Майдану.
Після повномасштабного нападу русні розпочали збір коштів на потреби ЗСУ проведенням благодійної риболовлі «Сріблястий карась 2022». Зібрані кошти на зборах солдатських матерів і дружин вирішили передати для придбання автомобіля для військових потреб.
Волонтерська робота не припиняється, але трішки сповільнилася. Підтримка надходить практично від одних і тих же людей. Учні Людвищенської гімназії, які живуть на Маланівщині, створили групу «Волонтери рідної землі».
У селі організували декілька благодійних заходів, щоб зібрати кошти на ЗСУ.
Передали на фронт чотири легкові автомобілі; далекомір (частину коштів із своєї скарбнички передала онучка воїна); близько 40 маскувальних сіток, два тепловізори; два дрони; планшет для воїна – оператора дронів; павербанки; та ще багато корисних і необхідних речей та продуктів харчування для наших захисників.
Все це передавали воїнам-односельцям і загалом на фронт через ГО «Схід і Захід єдині», ВО с.Сураж, ВО «Єднаймося небайдужі» (м.Кременець).
Передавали продукти та одяг потерпілим через підрив греблі на Каховському водосховищі. Пенсіонери в’язали для воїнів теплі шкарпетки. Тричі на рік даємо подарунки воїнам-односельцям.
Люба Бойчук, с.Радошівка:
– Я вважаю, що нам, волонтерам, у селі легше працювати, як там нашим хлопцям на передовій, тому продовжуємо це робити.
Я б не сказала, що у Радошівці є спад волонтерського руху. Коли щось треба, то усі гуртуються. Нам не важко – коли треба щось спекти, то ми ідемо підбігом.
Ми співпрацюємо частіше з «Пластовою домівкою». Коли Олена Ходюк телефонує і каже, що потрібно, ми сходимося і працюємо. З перших днів повномасштабного вторгнення ми збиралися щодня, готували, випікали.
Також вирощую квіти – хризантеми, продаю їх, а кошти перераховую для наших воїнів – цього разу це для 128-ої бригади.
У Радошівці волонтерський рух не згасає, ми готові і далі працювати, аби хлопцям там було легше і наша Перемога настала скоріше.
Євгенія Хромуляк, с.Соснівка
– Наші люди не втомлюються і продовжують працювати далі, щоб допомагати нашим воїнам. Приходять у волонтерський центр, беруть роботу додому і по хатах виготовляють паштети, котлети, випікають печиво.
У селі люди без роботи, тому з грошима нелегко, але коли треба щось зібрати, здають, допомагають, особливо продуктами.
У нас не було так, щоб ми не знали, де що взяти. До нас приєдналися інші села – Новостав, Цеценівка, Вілія – і теж допомагають.
Дякувати Богу, у нас ситуація не погіршилася.
Стараємося передавати воїнам калорійну їжу туди, де погане забезпечення.
Проводили різні збори, це було неважко, бо люди дружно здали кошти. Доставляли генератора, буржуйки.
Переживала за останній збір на генератор. Але люди дуже швидко зібрали 10 тис. грн, ще 40 тис. грн перерахував місцевий фермер В.Павлюк. Також багато передали засобів особистої гігієни.
Одиниці таких, хто не підтримує, а загалом люди активні і готові допомагати, скільки треба.
