Сьогодні шумська земля прийняла у свої обійми ще одного Героя. 30 квітня загинув захисник, великий патріот України, 53-річний Едуард Хатмуллін.
Народився чоловік у м.Костянтинівка Донецької області. У 2014 році став співзасновником громадської організації «Схід та Захід єдині». Неодноразово бував на Шумщині, адже від початку війни допомагав захищати рідну державу. Свою домівку перетворив на центр для військових та волонтерів.
«Ед» – такий позивний мав Едуард Хатмуллін – у 2022 році взяв до рук зброю і став на захист України від російського окупанта. Спочатку долучився до «Правого Сектора» – добровольчого підрозділу «Santa». Згодом разом із побратимами воював у Збройних силах України.
З початку повномасштабного вторгнення родина Едуарда переїхала на Шумщину. Бо саме тут він знайшов багато вірних друзів.
Як пригадує керівник ГО «Схід та Захід єдині» Володимир Каніщев, з Едуардом Хатмулліним познайомився у 2014 році, коли шумчани вперше поїхали на схід з волонтерською місією. Це було на Покрову. Невдовзі, у 2015-ому, спільно створили громадську організацію «Схід та Захід єдині».
– Едуард був звичайним, простим, доступним для всіх, – каже Володимир Каніщев. – Його знали майже у будь-якому кінці фронту. У квітні Ед був на Шумщині. Коли ми їхали на схід, бачилися з Едуардом – він лікувався у Вінниці. Навіть не думав, що ця зустріч стане останньою. Едуард був людиною слова – якщо сказав, значить він це зробить. Навчав побратимів, як правильно поводитися, що робити, адже мав досвід. Його сім’я для мене була дуже близькою. Коли ми приїжджали на схід, мама Едуарда приймала нас, як рідних.
– Таких людей, як він, більше не існує, – каже сестра Едуарда, Олена. – Він – мій всесвіт, він – моє серце. Ми були одним цілим, ми любили один одного до нестями, стояли один за одного горою, допомагали, підтримували. Це велика рідкість таких відносин.
На своїй сторінці у соцмережі Олена написала:
«Він був справжнім, щирим, чесним, справедливим, правильним по життю. Сімейні цінності для нього були на першому місці.
Він – моя опора, підтримка, крила. З тобою я завжди була впевнена в собі. А зараз мені обрізали крила.
Між нами був особливий зв’язок. Ми були одне ціле. І моє серце зупинилося разом із твоїм.
У нашому житті було два величезних улюблених свята – Різдво Христове та Пасха».
І саме у передпасхальні дні на Куп’янському напрямку при спробі винести поранених побратимів, загинув головний сержант роти аеророзвідки 57-ої окремої мотопіхотної бригади ім.Костя Гордієнка Едуард Хатмуллін.
Едуард безмежно любив своїх дітей, обожнював маму та сестру Олену.
У нього було багато нагород, відзнак, та ними ніколи не хизувався. Про це знали тільки близькі. Усе хотів віддати їх єдиному онукові, щоби той ними грався, як колись сам Ед грався медалями свого дідуся. На жаль, онука так і не встиг обійняти – хоча влітку планував це зробити.
На другий день Великодня з волонтером та воїном Едуардом Хатмулліним прощалася уся Україна – на Майдані Незалежності у Києві. Про чоловіка кажуть, що він – епоха старого фронту. Еда любили, поважали, дехто – боявся. Він був чітким, працьовитим, відповідальним.
У вівторок тіло Героя привезли на Шумщину, де звершили чин поховання у Свято-Преображенському храмі за волею рідних.
Провести в останню земну дорогу Героя-захисника приїхав у Шумськ Володимир Регеша (позивний «Santa»). Він розповів, що Едуард Хатмуллін – гіперактивна людина, яка знала всіх, й Едуарда знали всі. Людина, яка з нічого могла зробити все. Коли розпочалася повномасштабна війна, він у перший же день з волонтера в одну мить перетворився на воїна, пішов до нас у підрозділ.
– Сьогодні не тільки Шумщина, а й уся Україна з глибокою скорботою в серцях віддає останню шану, увагу, честь мужньому воїну, кращому сину, Герою Едуарду, – зазначив під час прощання з Едуардом Хатмулліним міський голова Вадим Боярський. – Я маю за честь знати Едуарда особисто. Наша перша зустріч відбулася на сході, під час поїздки із керівником ГО «Схід і Захід єдині» Володимиром Каніщевим. Ед зустрічав нас у себе вдома. З перших хвилин вразили його мудре серце, мудрі, глибокі слова. Едуард випромінював спокій і цей спокій поширювався на оточуючих. У його словах – мудрість військова, мудрість життєва, хоробрість та ненависть до ворогів українського народу.
Шумщина завжди зустрічала з великою повагою і честю воїна Едуарда. Адже він мав багато друзів з нашого краю, велику співпрацю. Сьогодні шумська земля з великою честю зустрічає тіло воїна Едуарда Хатмулліна.
Вдячність Едуарду, низький уклін та шана за те, що до кінця залишився вірним своєму обов’язку і був справжнім патріотом своєї країни та відважним воїном. Вічна пам’ять Тобі, Герою!
