Що таке ментальне здоров’я і як про нього дбати? Саме такий досвід отримала під час навчальної поїздки до США сімейна лікарка Шумського міського центру надання первинної медико-санітарної допомоги Ірина Троцюк.
Такий навчальний тур відбувся наприкінці минулого року у рамках програми USAID-Україна «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я» на підтримку Всеукраїнської програми ментального здоров’я, ініційованої Оленою Зеленською.
Пані Ірина увійшла до складу делегації з 15 українок, які поїхали до США здобувати цінний досвід. До слова, шумчанка була єдиною із Тернопільщини, кому делегували таку відповідальну місію.
Отож, як це відбувається за океаном і що варто впроваджувати в Україні? Про це – у нашій розмові.
– Ірино, то все-таки, що таке ментальне здоров’я і чому це питання актуальне у сучасних реаліях?
– Іншими словами – це психічне здоров’я, це стан благополуччя, при якому людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти. Психічне здоров’я залежить від індивідуальних особливостей людини, соціальних обставин, у яких вона опиняється, та від середовища, у якому живе.
Для України це питання доволі актуальне, адже ми перебуваємо в умовах війни. Мова йде про колективну травму, яку українці отримали у цей період. Тому потрібні колективні рішення, ми маємо розвивати культуру травмоінформованості.
У США такий досвід є. Адже людство стикнулося із даною проблемою із часів епідемії коронавірусу. Американці щиро стурбовані ситуацією в Україні і готові ділитися такими надбаннями.
– Де саме побувала українська делегація і що вразило з перших днів у США?
– Наше перебування у цій країні розпочалося з неформальної зустрічі – вітальної вечері у приватному будинку професора Темпонського університету США Біла ААронсона. Він з дружиною Кеті дуже привітно приймали у себе нашу делегацію, частували, з-поміж іншого, українськими голубцями та тортом, який оздобили кольорами нашого національного прапора, і це було приємно.
Протягом тижня ми відвідували різні організації, які надають соціально-психологічні послуги. У місті Філадельфія (штат Пенсильванія) познайомилися із роботою Федерації охорони здоров’я. Тут є підзвітні структури, які займаються проблемами ветеранів, соціально незахищених верств населення, а це – вагітні жінки, діти з особливими потребами, люди із залежностями (акцент роблять на наркозалежності, бо це явище поширене серед американців). Що здивувало, то це велика кількість безхатченків. І їм теж надають підтримку.
Також у рамках проєкту ми відвідали відділ з питань охорони здоров’я та розумової відсталості, їздили до громадського простору для участі у панельній презентації щодо послуг на дому та в громаді для молодих сімей з акцентом на добробуті дітей раннього віку та розширення прав і можливостей матерів, побували у клініці первинної медичної допомоги, де нам презентували послуги від роботи з громадою до лікування психіки і тіла, відвідали дитячий кризовий центр.
– Якими міркуваннями можете поділитися після знайомства з роботою цих установ? На яких принципах у США будується оцей спектр послуг щодо надання соціально-психологічної допомоги?
– Найперше, те, що центром усього є людина – саме вона звертається за допомогою, саме вона є важливою, саме для неї працюють сотні спеціалістів.
Друге – це довіра, те, що має величезне значення, у таких ситуаціях люди повинні вам довіряти і не мати сумніву, що ви їм допоможете.
І партнерство – це третій камінь, навколо якого будується робота, всі організації мають партнерів, і їх безліч – держава, громади, церкви, школи, медичні заклади.
Якщо людина потребує допомоги, вона не сама, для неї працює ціла команда. Діє такий собі ланцюжковий принцип – пацієнта скерують саме до того спеціаліста, якого вона потребує у даний момент.
Також важливий принцип у їхній роботі – це послуга рівний-рівному. Тобто, коли у команді є люди, які самі пережили подібні проблеми. Це викликає більшу довіру у того, хто потребує допомоги. Людина бачить, як з цим справлялися інші, отримує їхній досвід. Такі люди організовуються і проходять спеціальні курси. Їх тут називають кейсменеджерами або амбасадорами.
Що зацікавило: такими амбасадорами-координаторами є також ветерани, які працюють із військовими, підтримують їх ментально, чинять соціальний та юридичний супровід. Пережитий травмівний досвід самого амбасадора підвищує рівень довіри людей, які потребують підтримки. Саме вони можуть бути точкою первинного звернення.
Така колаборація зусиль та партнерство важливі для людини, яка звертається за допомогою, і вона отримує її на якісному рівні.
Ось, для прикладу, дитина приходить до школи з поганим настроєм, вчитель це фіксує. Тоді з учнем взаємодіє психолог, соціальний працівник, щоб визначити, яка причина проблеми – з проживанням, харчуванням, у стосунках з батьками, ровесниками. Після цього вирішують, яка саме допомога потрібна.
Або – що стосується вагітних жінок. У США багато мігрантів, які не мають медичних страхівок, і часто жінки народжують вдома, на вулиці, бо не мають чим заплатити за медичну послугу. Щоб запобігти такому і зменшити рівень дитячої смертності, амбасадори допомагають жінкам. Часто роблять це на волонтерських засадах.
Заслуговує поваги праця неурядових громадських організацій. Для прикладу, ГО «Коаліція материнства» у Філадельфії вже 40 років допомагає вагітним жінкам і жінкам з дітьми до 3-ох років. Підтримують фінансово та емоційно. Вони постійно фандрейзять, щоб наповнити скриньку. Є близько 90 джерел фінансування від федеральних та місцевих програм, пожертви.
– Тобто, можна зробити висновок, що левову частку допомоги людина отримує саме на первинному рівні?
– Так, є ціла команда, яка готова професійно працювати з нею. Якщо сімейний лікар виявляє проблеми з ментальним здоров’ям у пацієнта, він толерантно повідомляє про те, що у команді є працівник, який допоможе. І така колаборація та партнерство дуже важливі. Людина не залишається наодинці з проблемою, вона розуміє, що є ті, хто підтримає, а якщо з тобою ділиться досвідом той, хто сам це пережив і готовий допомагати, це дуже цінно.
Мені сподобалася структурованість у роботі американців: чіткий план дій, стратегія розвитку, обов’язково аналіз діяльності та постійне навчання фахівців.
Також заслуговують уваги методи роботи. Для прикладу, нам організували екскурсію по місту, під час якої ми ознайомилися із муральним мистецтвом. Люди малюють картини на стінах, вони розвантажуються під час такої арт-терапії, і їм за це ще й оплачують. Є спеціальний проєкт «Світло ліхтарів», який працює у такому напрямку. Людина, створюючи мурали, виплескує свої емоції. Ініціатори вдало поєднали спільне створення мистецтва і соціально-психологічну послугу.
– Пані Ірино, а що розповідали американцям про Україну? Була така можливість?
– Так, я з гордістю поділилася нашими набутками в Україні. Для нас це питання доволі актуальне. Адже соціально-психологічна допомога важлива, її потребує чимало людей, зокрема, військові, їхні родини, і ця цифра постійно зростає.
На базі нашого первинного центру створено кабінет психологічної допомоги. Мешканці громад Шумщини мають можливість сюди звернутися. Тут працює психолог. Усе анонімно. Працівники нашого центру беруть участь у тренінгах з питань ментального здоров’я. І коли пацієнт звертається до сімейного лікаря або самі виявляємо таку проблему, то скеровуємо його до спеціаліста.
– Поїздка до США стала для вас хорошим досвідом?
– Безперечно. Я багато чому навчилася, побачила, як це працює у них, і що варто розвивати в Україні. Крім того, мала безцінне спілкування з українками, які були у складі делегації. Це люди, натхненні ідеями, лідери у своїх громадах, які хочуть щось змінити, і до них прислухаються. Ці жінки представляли різні регіони, мають різні професії, були тут і внутрішньо переміщені особи, але всіх об’єднувала одна мета.
А ще у Філадельфії дуже велика українська діаспора. І американці привітно відгукуються про українців. Приємно вразило, що на будинку професора Біла ААронсона, поряд з американським, висить український прапор, і це не показово. Видно, що він тут давно, а не спеціально вивішений до нашого приїзду.
Ще мені вдалося зустрітися із сестрою, яка проживає у США – заради цього вона подолала 6 годин літаком, щоб добратися до Філадельфії, і це було дуже радісно.
Додому ми повернулися із цікавим досвідом, новими знаннями і готовністю працювати.
Принагідно запрошую усіх, хто ще не підписав декларації із сімейним лікарем, звернутися до нашого центру і зробити це.
– Дякую за цікаву розмову. Головне, аби в Україні справді на повну запрацював такий спектр послуг. Бо саме ментально здорова людина буде почувати себе щасливою та реалізовувати свій потенціал на користь собі та суспільству.
