У Шумській громаді знову втрата. Внаслідок інсульту помер військовослужбовець, захисник України із Суража Валерій Сухоруков. Його життя обірвалося, а наші серця наповнилися гірким болем втрати.
Валерій – родом з Малої Боровиці, що на Хмельниччині, де народився та виріс. Багато років проживав у Суражі, куди потрапив у зяті.
Доброзичливий, добродушний, безвідмовний – так відгукуються про Валерія його сусіди. Завжди послухає, допоможе.
– Врівноважений, працьовитий, простий собі чоловік, – каже староста села Олександр Михальчук. – Знав його ще до того, як він перебрався у Сураж.
Чоловік жив звичайним сімейним життям, разом з дружиною виховував доньку. А ще Валерій дуже любив коней. Доглядав за ними, навіть їздив на одну із кіноферм, яка поблизу Києва. Улюблених тварин тримав удома.
Коли 24 лютого на українську землю повномасштабно напала російська федерація, Валерій пішов боронити її від лютого ворога. Був мобілізований військкоматом, пройшов медогляд. Це було у березні. Тоді з їхнього села пішло воювати 11 чоловіків, у тому числі – й Валерій Сухоруков, – пригадує староста Олександр Валентинович.
Валерій Сухоруков виконував завдання, які були поставлені командуванням, перебував у військовій частині, за місцем дислокації. За період служби він приходив у відпустку.
На службі з ним сталася біда – інсульт. 29 січня помер у лікарні в м.Житомир.
Валерію Сухорукову було 53. Віддати останню шану захисникові зібралися рідні, сусіди, влада, односельці, земляки.
Коли Валерій був у відпустці, дружині Ірині він сказав: якщо з ним щось станеться, то щоб поховали його на батьківщині, у Малій Боровиці. Чи передчував, чи перестраховувався, хто зна.
Зустрічали домовину із тілом захисника «живим коридором» у темну пору доби з квітами. На центральному шляху з боку Хмельниччини, при в’їзді у Шумську громаду, священники відправили заупокійний молебень. Далі загиблого повезли до його дому, а наступного дня чин похорону відправили у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у с.Сураж. Поховали Валерія Сухорукова у рідній Малій Боровиці Хмельницької області – виконали останню волю захисника.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини.
Нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, усіх, хто його знав, шанував та поважав.
