Літо 1937 року. Кумедний крилатий апарат безшумно приземлився на полі між Іловицею та Літовищами. З кабіни піднялася тендітна постать в льотному реглані. З-під шкіряного шолому впали пасма довгого волосся. Невдовзі під’їхали вантажівка і легкова машина, планер повантажили в кузов, а планеристка вмостилася в лімузині. Так завершилась одна з перших спроб рекордного перельоту Ядвіги Пілсудської.
Молодша дочка керівника міжвоєнної Польщі не уявляла життя без неба і польотів. А першим кроком у небо тоді були польоти на планері. Центром підготовки планеристів у Польській республіці був Кременець. А небо в його околицях дало путівку в авіацію сотням молодих людей. Більшість з них потім опинилися у вогненному небі Другої світової. Наприклад, Ядвіга Пілсудська три роки переганяла підбиті британські літаки з місць аварійної посадки до ремонтних заводів. У її підрозділі, хоч він і вважався допоміжним, шанси вижити були нітрохи не вищими, аніж у бойових ескадрильях.
А на Шумщині перший випадок аварійної посадки бойового літака мав місце близько дванадцятого вересня 1939 року. Двомісний літак-розвідник люфтваффе приземлився на східній околиці Шумська. Бортовий стрілець кількома чергами стримав постерункових поліцаїв, які намагалися затримати екіпаж, пілот усунув несправність двигуна – і літак знову піднявся у небо.
А екіпажеві бомбардувальника «Хейнкель-111», який вранці 22 червня 1941 року брав участь в ударі по Дубенському аеродрому, пощастило значно менше – палаючий літак упав біля Іловиці. Так жителі Шумщини довідалися про початок німецько-радянської війни. Маємо свідчення очевидців про «Юнкерс-88», збитий у перші дні війни над Тетильківцями і про спробу дев’ятки радянських бомбардувальників атакувати німецьку колону на греблі в Шумську 4 липня 1941 року. В німецькі машини не влучила жодна бомба, трьох німецьких солдатів убило осколками. Натомість німецьке бомбардування напровесні 1944 року було ще менш результативне – попри те, що центральна вулиця Шумська була забита бензовозами та реактивними системами залпового вогню, всі німецькі бомби розірвалися в ставу між Шумськом та Мировим. Тільки одна влучила в хату на березі ставу і вбила самотню стару жінку. За відвагу, проявлену під час визволення Шумська, почесне найменування «Шумський» отримав 768 винищувальний авіаполк радянських ВПС. Проте у численних мемуарах льотчиків цього полку не вдалося знайти жодного свідчення про повітряні бої над Шумщиною.
Як німці, так і росіяни широко використовували авіацію для дій проти УПА. У березні 1943 року німецький розвідувальний літак «Хеншель-126» був збитий повстанцями в околицях Боложівки. В серпні того ж року удару по Антоновецькому штабу УПА завдавали ударів літаки «Фоке-Вульф-189А4» – броньована ударна модифікація знаменитого розвідника «рама». Авіація НКВС використовувала навчальний «У-2» в модифікації легкого штурмовика. Один з таких літаків повстанці навіть захопили.
У п’ятдесяті роки жителі Шумщини похмуро жартували, що авіація – найближчий до них вид транспорту. До найближчого поїзда – тридцять кілометрів, а до наближчого літака – два. Правда – вгору. Над Шумщиною пролягло декілька загальносоюзних та міжнародних авіатрас, якими літали пасажирські «Лі-2» (цю копію довоєнного американського «Дугласа ДС-2» мені доводилось бачити над Шумськом навіть на початку 1980-их років), «Іл-14», «Іл-18», «Ан-24», транспортні «Ан-12» та «Ан-26». А часом над самими дахами шумських будиночків з ревом проносився стрімкий і компактний «L-410» чехословацького виробництва.
Але деякі літальні апарати другої половини ХХ століття торкалися шумської землі і колесами.
Передусім йдеться про сільськогосподарську та санітарну авіацію. Над Шумщиною працювали літальні апарати Рівненського авіазагону Українського управління цивільної авіації. 15 жовтня 1964 року утворили окрему Тернопільську авіаційну ескадрилью. Вона базувалася в Тернополі та на грунтових польових аеродромах по районах області і мала в штаті літаки «Ан-2»,»Як-12» та вертольоти «Мі-2». «Ан-2» виконував, передусім, сільськогосподарські роботи з аеродрому біля Малих Дедеркал (урочище «Зірка»). Важко сказати остаточно, чого ці польоти принесли більше – користі для полів, чи біди для навколишнього середовища. Проте використовували його і для пасажирських перевезень: на металевих розкладних лавках можна було возити дванадцять пасажирів. Універсальність «АН-2» пояснюється просто – Олег Антонов зробив свій літак набагато крупнішим за сільськогосподарські літаки свого часу. Та й оснастив його двигуном «М-62» (тисячі таких моторів виготовили ще до Другої Світової війни для радянських винищувачів «І-153» та «І-16»), потужністю в тисячу кінських сил, тоді як у світі на літаках такого класу використовували економічні двигуни потужністю 150-300 к.с. «Ан-2» і нині фігурує у «Книзі рекордів Гінесса» як найбільший одномоторний біплан. Двічі на день над Шумськом диркотів «Ан-2» рейсу «Рівне-Тернопіль-Рівне». Проте, як тільки ціни на бензин стали ринковими – експлуатація «кукурудзників» моментально стала нерентабельною.
«Як-12» мав значно економічніший двигун «АІ-14», але міг брати тільки трьох людей включно з пілотом. Такі машини використовували як зв’язкові та санітарні. До початку 1970-их років саме ці літаки транспортували хворих, які потребували екстреної допомоги, в лікарні обласного центру. Згодом їх замінили вертольоти: одномоторний поршневий «Мі-1» зі специфічною касетою для хворих та значно солідніший «Мі-2» з двома газотурбінними двигунами. Саме з цим гелікоптером трапилася єдина в Шумську авіаційна аварія: при спробі посадки на пасовисько апарат вгруз правим колесом шасі і черкнув лопатями об землю. Одну з них розшукали аж в дворі костьолу. А сумний вертольотик із закіптюженими боками потягли вантажівкою кудись на ремонт. Після того, як почала працювати нова лікарня, вертольоти приземлялися уже біля неї – або на «онишковецькому березі», або на тому невеликому майданчику, де згодом розгорнулося будівництво інфекційного відділення.
Проте не тільки санітарні вертольоти струшували небо над Шумщиною польотами на малій висоті. Радянський Союз, принаймні двічі на рік, демонстративно бряцав зброєю, проводячи широкомасштабні військові навчання. Через Шумськ повзли численні військові колони, а через день-два у небі над містечком можна було побачити всю красу і гордість радянських ВПС. Від винищувачів-бомбардувальників «Су-17» до стратегічних ракетоносців «Ту-22М3». А коли мені було років з десять, тобто, у 1985 році «майже над головою» чітким клином пройшла четвірка апаратів якоїсь неймовірної форми: обтічна кабіна зразу переходила в крило, під яким кріпилися гондоли двох двигунів, які, в свою чергу, переходили у два кілі вертикального оперення. Тільки через чотири роки радянські технічні журнали оприлюднили перші фото цієї машини. Так радянські громадяни довідалися, що в СРСР, виявляється, є фронтовий винищувач «МіГ-29». Його навіть на озброєння офіційно прийняли тільки через три роки після того, як літак освоїв і почав активну експлуатацію 145 винищувальний авіаполк, що базувався в Івано-Франківську. Скоріше за все, літаки саме цього полку ми й бачили хлопчиськами над Шумськом. До речі, в довідниках для військових пілотів США та ФРН інформація про цей літак з’явилася ще задовго до перших радянських публікацій.
Зараз суттєво оновлений «МіГ-29 МУ-1» є основою бойової авіації України. Час від часу ці машини пролітають і над Шумськом. І мало що радує око так, як жовто-сині «кокарди» на їхніх крилах.
Сергій СИНЮК.
На фото:
- Ядвіга Пілсудська в кабіні учбового планера «Врона», 1937.
- «Ан-2» обприскує поле.
- «Мі-1» із санітарною касетою на одного лежачого хворого.
- Такі «Мі-2» теж прилітали з Тернополя до Шумська.
