Садківчанин Іван Ящук захищає Україну від російського агресора ще з 2015 року. Саме тоді чоловіка мобілізували до війська. Наступного року він підписав контракт та прослужив до 2019-го. Коли контракт закінчився, звільнився, працював на заводі у м.Одеса. З першого дня повномасштабного вторгнення чоловік повернувся у військо.
– Не міг спокійно думати про те, що мої побратими, з якими я служив, захищають нашу державу, а я – ні, – розповідає Іван Ящук. – Якщо людина уже скільки часу воює, то не може тут відсиджуватися. – Спочатку два тижні прикривали Одеський порт. Потім нас перекинули у Миколаїв, де у перші дні почалися масові удари. Там ми пробули десь з березня по листопад, поки не відтіснили ворога. Потім – Бахмутський напрямок, – каже військовослужбовець.
– Найгіршим місцем був Часів Яр. Нас сильно обстрілювали. Ми змушені були трішки поміняти позиції – під Констянтинівку, звідти – на її окраїну. Зараз прикриваємо Кліщіївку, Зорянівку, Кюрдюмівку. Відбивали Кліщіївку декілька разів. Щодня потроху просуваємося вперед, аби перекрити вхід у Бахмут і взяти його в «котел». Ворог це розуміє, тому підсилює свої війська. Надіємося, що у нас все вийде. Там, на війні, живеш одним днем. Під час одного із виїздів у наш бік прилетіло 54 снаряди: осколками попалило автомобіль, стараємося відремонтовувати його самі. Вкладаємо щомісяця свої гроші.
Іван Ящук каже, що образливо, коли люди закидають: «Чого ти туди пішов?», «Гроші великі заробляєш».
– Їхав зі мною у поїзді чоловік з Івано-Франківщини і каже: «О, то ви там заради грошей». А я йому відповідаю: «А ти чому тут сидиш? Їдь і ти заробляй». Образливо за те, що хтось гине, хтось відсиджується, хтось утікає. Так не має бути.
Попри все, Іван з побратимами вірять у Перемогу. А щоб її здобути, потрібні сили. Для цього усі мають стати на захист України і підтримувати українське військо.
З 2015 року чоловік служить у 28-ій окремій механізованій бригаді. Він – головний сержант батареї. Щоранку має вишикувати військовослужбовців, тому доводилося часом і голос підвищувати. За це отримав позивний «Шум».
Зараз Іван Ящук прийшов у відпустку. Його мамі – 76 років, жінка проживає сама. Навідується до неї старший син, який мешкає у Шумську. В Івана ще є сестра, яка залишилася в окупації у Каховці.
Після відпустки Іван Ящук знову повертається на Бахмутський напрямок, щоб виборювати Перемогу України. І виконуватиме бойові завдання з відвагою. Зрештою, робить так з 2015-го.
За це воїна-садківчанина у травні нагородили нагрудним знаком «Золотий хрест» від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
То ж побажаймо Іванові якнайшвидше здобути Перемогу і разом із побратимами повернутися до своїх родин.
