Якщо з висоти пташиного лету або з безпілотника подивитися на село В.Садки, то його контури нагадують великий тризуб. Нижній елемент – річка, яка тече зі Ставищан береговим масивом Курзун. Центральним елементом є р.Кума, що бере початок з Безодні і протікає через усе село. Бокові елементи – це два хутори Придатки та Перетік, через які також протікають невеликі річечки і впадають у р.Куму на Курзуні.
Споконвіку тут проживали люди. За свідченням Мартина Басія, сільський дяк, теж Мартин, розповідав йому, що читав старовинну книгу, де написано: у давнину сюди прийшли 12 рибалок, оселилися над річкою, побудували 12 гребель, розводили рибу, займалися землеробством. Контури деяких гребель видно ще й досі.
Перша згадка про с.Садки датується 1561 роком. Воно належало братам Григорію та Михайлу Джусам.
У 1746 році тут побудували церкву. У Садках в 1830 році народився Аполлон Сендульський – визначний історіограф, краєзнавець. Він вивчав історію Волині, був священником у с.Сивки, тут і помер.
Українська революція, проголошення УНР.
З Садок в Петлюрівській армії служили 20 хлопців. Їх призначили в «Борецький кіш» – похідна назва від с.Бірки, де він базувався.
Однак, Директорія довго не втрималася, прийшли більшовики, почалися грабунки господарств, розкуркулення.
У 1920 році в село увійшли поляки. Баймаки, Ліски, Сивки відійшли до росії, Садки – до Польщі. Село на кордоні, увечері забороняли ходити та освічувати оселі.
Станом на 5 квітня 1939 року, у селі діяла 4-класна початкова школа з польською мовою навчання.
Німецька окупація села 5 липня 1941 року. Окупанти зайшли у Садки, на вигоні біля церкви поставили гармату, навели на с.Ліски і першим пострілом знесли купол церкви, так вона і простояла увесь радянський період.
У селі ще за польської влади діяла організація ОУН. Молоді хлопці і старші чоловіки згуртувалися і чинили спротив.
Німці почали наводити свої порядки. За найменший непослух – розстріл. Примушували здавати поставки Німеччині, інакше – в’язниця.
Метою першого виступу партизанів у лютому було визволення в’язнів із Кременецької в’язниці боївкою Крука, у яку входили садківські хлопці: Олекса Митарчук, Василь Боднійчук та Андрій Рижула.
У 1943 році, на Спаса, відбувся великий бій між сотнею Крука та німаками з навколишніх гарнізонів – Дедеркал, Шумська, Білогір’я. Загинуло багато повстанців, німців, також – сільських жителів. Бій точився цілий день.
На сільському цвинтарі поховали повстанців (16 чоловік) у братській могилі.
Зі слів Марії Боярської (Паламар) – медсестри із повстанського табору в Антонівцях – більшість вбитих були родом із Копичинецького району.
Відоме одне ім’я – Микола Штокал, кулеметник, на псевдо «Сич», а також – «Оріх», «Зірка» (прізвища невідомі).
І ще одна подія відбулася у жнива. Люди на полях жали, косили, збирали збіжжя. Раптом на село налетіла німецька облава, зігнали людей з полів, з будинків на вигін біля школи, німці з автоматами, у шортах, оточили людей.
На Курзуні сів літак, з Шумська приїхало авто і привезло на вигін Коха – гаутляйтера України.
Доставили машину лопат, скинули на траву. Ну, все, – подумали люди, будемо копати собі могилу. Кох, також у шортах, вийшов на імпровізовану трибуну і почав говорити українською мовою: люди, не тікайте під час облав. Працюйте на велику Німеччину, здавайте поставки. Ну, думають люди, вбивати не будуть. Кох полетів на Рівне. Люди порозходилися по домівках.
Такі події відбувалися у моєму селі під Володимировим тризубом в 1943 році і в подальших роках.
27 лютого 1944 року Садки звільнили від німців.
Минуло 82 роки від початку війни з фашистами. І що ми маємо – знову війна, але вже з рашистами. Знову гинуть воїни, українські Герої, діти, мирні люди.
Під святим тризубом, із кличем «Слава Україні» – «Героям слава», загинув син мого односельця – Герой Назар Клим`юк. Його поховали поруч із повстанцями, які загинули у 1943 році на Спаса.
Багато молодих воїнів з села б’ються з ворогом на сході, серед них – Іван Ящук – нагороджений Залужним нагрудним знаком «Золотий хрест».
Він з 2014 року знаходиться на передньому краю боротьби з ворогом за мир і нашу Перемогу. Дякуємо усім воїнам, які захищають Україну, молимося за них, віримо у Перемогу.
Слава Україні! Героям слава!
Олександр КОНДРАТЮК.
